Петре Думітреску

Думітреску народився 18 лютого 1882 в місті Добрідор в Румунії. Вступив в інженерно-артилерійську офіцерську школу в 1901, закінчивши її в 1903 зі званням молодшого лейтенанта. У 1906 Думітреску був підвищений до звання лейтенанта, в 1911 став капітаном. У тому ж році він вступив до військової академії в Бухаресті, яку закінчив в 1913. Учасник Другої Балканської війни. До початку Першої світової війни був майором. Протягом війни рухався по службі, в 1917 став підполковником, в 1920 — полковником, в 1930 — бригадиром і в 1937 — генерал-майором.

До початку Другої світової війни служив військовим аташе в Парижі (1930-1932) і Брюсселі (1932-1935). Після повернення до Румунії Думітреску — перший заступник начальника Генерального штабу армії (1935-1937), командир 1-го армійського корпусу (1937), головний інспектор артилерії (1937-1939). У 1940 призначений командувачем 1-ю армією. 25 березня 1941 призначений командувачем 3-ю армією. Цей пост він займав протягом всієї війни.

У вересні 1941 Думітреску відбив спробу військ СРСР переправитися через Дністер на сході позаду позицій 11-ї армії. Після того, як уряд Румунії погодився продовжити війну за межами своєї території, Думітреску очолив 3-ю армію в наступ на Крим. До 10 жовтня 1941 3-я армія пройшла відстань в 1700 кілометрів від румунського кордону, взявши участь в 4-х великих боях і 42-х дрібних боях. До цього часу 3-тя армія захопила 15 565 полонених, 149 танків, 128 гармат і понад 700 кулеметів, втративши при цьому 10 541 осіб (з них 2555 загинули, 6201 поранених і 1785 зниклих безвісти).

За участь в кампанії Думітреску 1 вересня 1942 був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, ставши другим румуном, який отримав цю нагороду (після Антонеску). 17 жовтня Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 3-го ступеня. 18 липня 1942 Думітреску став армійським генералом.

Так як німецькі війська під Сталінградом потребували підкріплення, німецьке командування направило під Сталінград безліч румунських частин, послабивши тим самим 3-ю румунську армію. Це було частково компенсовано зведенням всіх румунських військ на південно-західній ділянці фронту в 3-ю армію під командуванням Думітреску. Верховне командування, проте, ігнорувало повідомлення Думітреску про посилення натиску військ СРСР на південному-заході. Також командування не розглянуло пропозиції Думітреску про атаку передмостових укріплень на річці Клетська.

19 лютого 1944 року Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 2-го ступеня, а 4 квітня того ж року отримав Дубове листя до Залізного хреста.

Після закінчення війни в травні 1946 разом з генералами Леонардом Мочульським і Ніколае Дескелеску Думітреску звинувачувався у військових злочинах, але незабаром був виправданий через відсутність доказів. Думітреску помер своєю смертю в своєму будинку в Бухаресті в 1950 році.

• Кавалер ордена Святих Маврикія та Лазаря (Італія)
• Залізний хрест (Третій Рейх)
  • 2-го класу (28 липня 1941)
  • 1-го класу (12 серпня 1941)
• Двічі відзначений у Вермахтберіхт (Третій Рейх) (11 і 12 жовтня 1941)
• Орден Михая Хороброго
  • 3-го класу (17 жовтня 1941)
  • 2-го класу (19 лютого 1944)
• Орден Зірки Румунії 1-го класу (1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (Третій Рейх)
  • Лицарський хрест (1 вересня 1942)
  • Дубове листя (4 квітня 1944)
• Кавалер Великого хреста ордена Корони Румунії (1943)

• Drama generalilor români, Alesandru Duţu şi Florica Dobre
• К. А. Залесский. Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники Германии. — М.: Астрель; АСТ, 2003. — С. 131—132.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9