Петров Олександр Степанович

Закінчив чотири групи сільської школи. До 1919 року навчався і жив на утриманні батьків в Петрограді. Потім працював розсильним продовольчого складу, чорноробом військово-морського госпіталю і торгового порту, з 1924 року — клепальником Балтійського суднобудівного заводу міста Ленінграда.

У прикордонних військах ОДПУ-НКВС з 1928 року. Службу в прикордонних військах розпочав червоноармійцем 26-го прикордонного загону ОДПУ міста Одеси. Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1931—1932 роках — слухач Центральної школи ОДПУ в Москві.

З 1932 року — уповноважений в 57-м (Хабаровськ) і 62-м (Владивосток) прикордонних загонах ОДПУ. У 1935—1936 роках — уповноважений 55-го прикордонного загону НКВС (Джалінда Читинського округу).

У 1936—1938 роках — молодший, потім старший помічник начальника 1-го відділу 2-го Рибницького прикордонного загону Прикордонних військ НКВС Молдавської РСР. З 1938 року — військовий комісар 2-го прикордонного загону НКВС.

У 1938—1939 роках — слухач Курсів військових комісарів при Військово-політичному училищі військ НКВС СРСР імені Ворошилова у Ново-Петергофі.

У 1939—1940 роках — військовий комісар штабу Прикордонних військ НКВС Білоруського округу в Мінську.

У 1940—1941 роках — заступник начальника відділу політичнох пропаганди прикордонних військ НКВС Молдавської РСР.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року на Південному фронті. Служив військовим комісаром охорони тилу 9-ї армії, начальником політичного відділу військ НКВС з охорони тилу Південного фронту. Наказом НКВС СРСР № 00177 від 10 липня 1942 року полковий комісар Олександр Петров виведений в групу резерву при Політичному управлінні військ НКВС

15 серпня 1945 — 31 березня 1953 року — начальник Управління НКВС—МВС по Могильовській області Білоруської РСР, полковник.

• лейтенант
• полковник

• орден Трудового Червоного Прапора (1948)
• орден Червоного Прапора (21.04.1945)
• медаль «ХХ років РСЧА» (1938)
• медалі

• газета «Вісті ВУЦВК» — Київ — листопад 1937.