Пилипівка (Харків)

Пилипівка — місцевість міста у південно-західній частині міста Харкова, розташована у Новобаварському адміністративному районі. Колишнє село яке у ХХ столітті увійшло у межі міста.

Пилипівка
Харків
Пилипівка

Вулиця Північнокавказька
Загальна інформація
Район Новобаварський район
Адмінодиниця Новобаварський район
Телефонний код 57
Головні вулиці Кибальчича, Радіотехнічна, Карачівське шосе
Автобуси № 232, 220, 110
Залізнична інфраструктура станція Липовий Гай
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap ↑3801278 ·R (Новобаварський район)

На заході Пилипівка межує з Липовим Гаєм, на півночі з Новоселівкою та Новожаново, на південному сході з Гутами.

Історія
Мапа Харківського повіту, 1787 року. Пилипове село розташоване на південь від міста Харкова.
Мапа Харкова та околиць 1863 року. Пилипове село розташоване на південь від міста Харкова.

Колишнє село яке з’явилося у другій половині XVII століття, у ХХ столітті увійшло до складу Харкова.

Археологічні дослідження знайшли в цих місцинах скіфське городище V-VI століть. Припускається, що у цих місцинах був князь Ігор (ХІІ століття) та Григорій Сковорода, який подорожував з Бабаїв до Харкова. Неподалік від Пилипівки знаходиться Хорошеве городище . Південна частина місцевості займають залишки Донецького городища .

У книзі «Харків. Енциклопедичний словник» надається історія заснування села Пилипова. У другій половині XVII століття на цих землях з’являється переселенець з Задніпров’я Степан Пилипов, який отримав дозвіл на будівництво млина на річці Уди.

Одно з найперших згадувань Пилипівки (Пилипова села) відбувається у 1722 році, у зв’язку з тим, що у ньому біло побудовано церкву Петра і Павла.

У 1724 році церква апостолів Петра і Павла села Пилипового згадується серед церков Харківського козацького полку.

У 1730 році згадується Петропавловська церква у селі, після цього згадки про церкву відсутні. При церкві було 110 прихожан чоловічої статі, та 95 жіночої.

У 1785 році за межевою відомістю у селах бабаях, Жихорі, а також у Лідному та Пилиповому які належали Петру Андрійовичу Щербинину, налічувалося 7221 десятин землі, населення - 1053 мешканців чоловічої статі [1].

На 1857 рік Пилипове село входило до бабаївського приходу. В самому селі та у сільці Ржавець храмів не було. Населення села того часу становило 879 мешканців чоловічої статі та 919 жіночої[2].

У 1864 році Пилипове село згадується серед населених пунктів Харківського повіту Харківської губернії. Воно розташоване недалеко від Катеринославського поштового шляху біля річки Уди. Село розташовувалося на відстані 10 верст від Харкова, та 18 верст від станового центру. У селі було 87 подвірь, населення становило 673 мешканця (304 чоловічої і 369 жіночої статі). У селі розташовувався цегляний завод. Церква у селі була відсутня.

Наприкінці ХІХ століття землями Пилипівки володів полковник у відставці Гладков. Його донька та спадкоємиця програла ці землі у карти та одружилася зі своїм управляючим Филипповим.

Згідно перепису 1897 року селі Пилиповому Харківського повіту налічувалося 1 284 мешканця (617 чоловічої і 667 жіночої статі) [3].

У 2004 році біля 10-го кладовища було побудовано каплицю.

Інфраструктура
Каплиця на Пилипівці.

Релігія
  • Каплиця біля 10-го цвинтаря

Транспорт

Автобуси і маршрутне таксі

Колишні маршрути автобусів
  • № 134 (1996-2000) - пов'язувало вулицю Одеську і селище Перемога (Пилипівка);
  • № 41 (до 1996) - пов'язувало вулицю Одеську і селище Перемога (Пилипівка);
  • № 8 (до 1985) - пов'язувало станцію метро «Холодна Гора» і селище Перемога (Пилипівка);

Народилися

Галерея
  • Струмок Лідний
  • Меморіал присвячений загиблим у Другій Світовій війні радянським воякам
  • Пам’ятна табличка на каплиці

Посилання

Примітки
  1. Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. І. — С. 160 – 336с.(рос.)
  2. Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. І. — С. 46 – 336с.(рос.)
  3. Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — С. 252 – 403с.(рос. дореф.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.