Плавучий острів (роман Жуля Верна)

Американські мільярдери споруджують гігантський острів-корабель «Стандард-Айленд», з цілим містом Мільярд-Сіті на ньому, зі штучною річкою, з луками і парками на штучному ґрунті. Острів мав овальну форму розмірами 5 на 7 км і з довжиною дуги 18 км. Він складений з 260 000 сталевих понтонів, які з'єднані один з одним за допомогою болтів. Розміри кожного з понтонів наступні: в довжину і ширину — по 10 м, а у висоту — 16 м. Осадка острова становила 10 м. Щоб запобігти прилипанню молюсків, підводна поверхня острова покрита спеціальною сумішшю. Поверхня острова покрита землею (виняток становила лише територія, яку займає столиця острова — Мільярд-Сіті).

На острові пасажирам надані всілякі блага цивілізації, в тому числі і фантастичні. У розпорядженні мешканців є телеграф, телефон, фототелеграф (прообраз факса), телефот. Музика доступна у фонографічних записах, але суперінтенданту витончених мистецтв Калістусу Манбару нарешті вдається хитрістю доставити на острів французький квартет.

Однак мрія про багате і безтурботне плавання не здійснилася. У боротьбі за владу над Стандард-Айлендом стикаються два головних магнати — банкір і нафтовий король, і все населення острова розколюється на два ворожих табори. Врешті «Стандарт-Айленд» тоне, а його жителі в останній момент рятуються в Новій Зеландії.

Над романом Жуль Верн працював протягом 1893 року (за іншими джерелами — навесні-влітку 1894 року). Письменник постійно консультувався зі своїм братом Полем — капітаном далекого плавання, з метою уникнути помилок при гідрографічних описах і технічних розрахунках. Завдяки інформації брата, роман містить докладні описи архіпелагів Тихого океану.

Вперше роман публікувався у журналі «Magasin d'Éducation et de Récréation» з 1 січня по 15 грудня 1895 року. Цього ж року роман випущений окремою книгою у двох томах. Ілюстратором книги став Леон Бенетт. У 1896 році твір перекладений англійською мовою, при чому при перекладі видалена велика частина тексту, у якому містилась негативна критика і сатира в сторону американців чи британців.

Українською мовою роман перекладений у 1964 році Т. Воронович та надрукований у київському видавництві «Веселка»[1][2].

• Себастьєн Цорн (Sébastien Zorn) — лідер квартету, віолончеліст
• Пеншина́ (Pinchinat) — член квартету, альт
• Іверне́с (Yvernès) — член квартету, перша скрипка
• Фрасколе́н (Frascolin) — член квартету, друга скрипка
• Калістус Манбар (Calistus Munbar) — суперінтендант витончених митецтв Стандард-Айленда, син внучатого небожа Фінеаса Барнума
• Сайрус Байкерстафф (Cyrus Bikerstaff) — губернатор острова Стандард-Айленд, мер Мільярд-Сіті
• Нет Коверлі (Nat Coverley) — американський промисловик, лідер правого борту Стандард-Айленда
• Джем Танкердон (Jem Tankerdon) — американський промисловик, лідер лівого борту Стандард-Айленда
• Етель Сімкое (Ethel Simcoë) — комодор, головний штурман і керманич острова
• Місіс Коверлі (Mrs Coverley) — дружина Нета Коверлі
• Волтер Танкердон (Walter Tankerdon) — син Джема Танкердона
• Діана Коверлі (Diane Coverley) — дочка Нета Коверлі, наречена Волтера Танкердона
• Бартелемі Рудж (Barthélémy Ruge)
• Габлі Гаркорт (Hubley Harcourt)
• Вотсон (Watson) — головний механік Бакборт-Гарбору
• Сомво (Somwah) — головний механік Штирборт-Гарбору
• Атанас Доремю́с (Athanase Dorémus) — француз, вчитель танців і гарних манір
• Капітан Сароль (Capitaine Sarol) — малаєць, лідер злочинної зграї, що хитрістю проник на острів
• Король і королева Малекарлії (le roi et la reine de Malécarlie) — колишні монархи вигаданої країни, що після встановлення там республіки проживають на Стандард-Айленді

• Плавучий острів на сайті Лабораторія Фантастики. (рос.)
• Standard Island (Book), reconstructions of the flags described in the novel at the Flags of the World website
• Оригінальний текст у Вікіджерелах (фр.)