Альт (музичний інструмент)

Скрипка й альт

Зовні альт є майже тотожний до скрипки, але дещо більший за розміром. Довжина 390—460 мм. З'явився у XV—XVI століттях. Звучання — співучіше, об'ємніше, це зумовлено тим, що розміри його корпусу більші, ніж у скрипки.

( приклад звучання альта^файл)

Звичайно альти грають середній голос у симфонічному оркестрі, (у великому симфонічному оркестрі зазвичай 10 альтистів). Альт є обов'язковим учасником смичкового дуету, тріо, квартету, квінтету, а також є солюючим інструментом.

Діапазон альта — від с до e³, іноді вище. Ноти для альта записують в альтовому, та скрипковому (у верхньому регістрі) ключах. У партитурі для симфонічного оркестру партія альтів пишеться між партією других скрипок та партією віолончелей.

Концертні п'єси для альта почали з'являтися вже у 18 ст. (Концертна симфонія для скрипки та альта з оркестром В. А. Моцарта, концерти Я. Стаміца, братів Карла і Антона Стаміців,Ґ. Телемана, Й. С. Баха, Й. К. Баха, М. Гайдна, А. Ролли, Д. фон Діттерсдорфа, соната Н. Паганіні, варіації для скрипки та альта І. Хандошкіна тощо). Сонату для альта написав М. Глінка. У 20 ст. концерти та сонати для альта створили Б. Барток, П. Гіндеміт, Д. Шостакович, В. Волтон, С. Форсайт, А. Бакс, А. Блісс, Д. Мійо, А. Онеґґер, В. Крюков, Б. Зейдман, Р. Бунін, А. Шнітке, Г. Канчелі та ін.; відомі також концертні п'єси для альта і в інших жанрах.

На теренах України альт, на відміну від традиційної скрипки, з'явився наприкінці 19 ст. Найпоширенішим було використання альта у струнному квартеті та камерних ансамблях. Спочатку альт викладався у класі скрипки як суміжний інструмент, пізніше його було виділено в оркестровий клас. Така специфікація позитивним чином вплинула на розвиток виконавства й популяризацію альта на концертних майданчиках.

Твори для альта в різних жанрах створювали відомі українські композитори 20 ст. — Ф. Якименко, Б. Лятошинський (дві п'єси для альта й фортепіано), М. Скорик («Речитатив», частина з Концерту для оркестру), Б. Буєвський (Концерт для альта з оркестром, 1980), Є. Станкович (Концерт для альта й симф. орк. та п'єса для альта й фортепіано «Гірська легенда»), Г. Ляшенко («Con amore» для альта й симфонічного оркестру, мініатюри для альта й фортепіано), І. Карабиць («Експромт»), Ю. Іщенко (сонати для альта соло та у супроводі фортепіано), Г. Гаврилець (Концерт для А. з оркестром та Соната для альта й фортепіано), Ж. Колодуб (Концерт для альта) тощо. Відомими є й українські виконавці на альті: І. Вакс, А. Венжега, С. Кулаков, С. Кочарян, 3. Дашак, Є. Лобуренко, Р. Денисюк, С. Романський, Д. Гаврилець, Д. Комонько, Б. Дев'ятов, М. Удовиченко, Е. Купріяненко, А. Війтович, О. Лагоша, Г. Вайнштейн та ін. Деякі з них визначились і як талановиті педагоги. 2004 у Києві відбувся Міжнародний конкурс альтистів ім. 3. Дашака. Учасниками конкурсу стали молоді виконавці у 2-х вікових групах — середня (учні середніх спеціальних закладів), старша (студенти, аспіранти та випускники вузів). Спеціальний конкурсний твір, п'єсу для альта і фортепіано написав Є. Станкович.

• Юрій Башмет (Україна — Росія)
• Вільям Прімроуз (ВБ)
• Лайонел Тертіс (США)
• Федір Дружинін (СССР)
• Вадим Борисовський (СССР)
• Кім Кашкашян (США)
• Імаї Нобуко (Японія)
• Михайло Кугель (США)
• Пауль Гіндеміт (Німеччина)
• Табеа Ціммерман (Німеччина)
• Ян Раковський (Польща)

• Гаспаро да Сало (Gasparo da Salò), (1540—1609) — італійський майстер. Інструменти його роботи відрізняються м'яким звуком.
• Андреа Аматі (Andrea Amati), (1510—1577).
• Андреа Гварнері (Andrea Guarneri), (1622/1626-1698) — учень Аматі, жив у Кремоні.
• Антоніо Страдіварі (Antonio Stradivari), (1644—1737), — учень Аматі.

• Понятовский С. Альт. — М.: Музыка, 1974
• Криса, Орест. Альтове мистецтво в Україні: виконавство і педагогіка / Наук. вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. — К.. 2004. — Вип. 27.
• Криса, Орест. Ор. Криса Альт // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 52