Платон (Удовенко)
Митрополит Платон (в миру Володимир Петрович Удовенко; 17 листопада 1940, селище Успенка, Луганська область) — архієпископ та екзарх Центральної та Південної Америки Російської православної церкви, від 2012 митрополит Феодосійський і Керченський Української православної церкви Московського патріархату.
| Митрополит Платон Володимир Петрович Удовенко | ||
._2019.jpg.webp) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 20 грудня 2012 | ||
| Церква: | Російська православна церква | |
| Попередник: | єпархія заснована | |
| ||
| 1 січня 1993 — 26 липня 2012 | ||
| Церква: | Українська православна церква (Московський патріархат) | |
| Попередник: | Марк (Петровцій) | |
| Наступник: | Юстиніан Овчинников Леонід Горбачов | |
| ||
| 26 грудня 1984 — 2 листопада 1993 | ||
| Попередник: | Іоан (Вендланд) | |
| Наступник: | Олександр Могилев Міхей Хархаров | |
| ||
| 8 серпня 1980 — 26 грудня 1984 | ||
| Попередник: | Климент (Перестюк) | |
| Наступник: | Мелхіседек (Лебедєв) | |
| ||
| 16 грудня 1973 — 20 березня 1980 | ||
| Попередник: | Максим (Кроха) | |
| Наступник: | Лазарь (Швец) | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 17 листопада 1940 (81 рік) Успенка, Луганська область | |
| Священство: | 17 квітня 1971 | |
| Чернецтво: | 14 квітня 1971 | |
|
Нагороди: | ||
     | ||
Тезоіменитство — 5 квітня (18 квітня), преподобного Платона Студита
Життєпис
Після школи у 1957 поступив послушником до Одеського Успенського монастиря, де рік працював у свічній майстерні.
1958 — навчався у Київській духовній академії, після її закриття у 1960 — в Одеській духовній семінарії.
1961—1964 — відбував службу в радянській армії, потім продовжив навчання в семінарії.
1965 — поступив в Ленінградську духовну академію, захистив дисертацію з богослов'я за темою: «Исторический обзор взаимоотношений Русской и Римско-Католической Церквей».
Працював референтом у відділі церковних відносин Московського патріархату. Продовжив навчання в аспірантурі Московської духовної академії.
1971 — постриг на чернецтво, у тому ж році став ієродияконом та ієромонахом.
1972 — став архімандритом і відправлений митрополитом до Аргентини.
Архієрейство
16 грудня 1973 патріарх Пимен очолив архієрейську хіротонію архімандрита Платона, призначеного єпископом Аргентинським і Південноамериканським.
6 жовтня 1977 – став архієпископом та екзархом Центральної та Південної Америки.
1980 — архієпископу Платону довелося змінити на Свердловській та Курганській кафедрі архієпископа Климента (Перестюка), (який захворів), одночасно від отримав у тимчасове управління Челябінську єпархію. Результатом його діяльності на Уралі стало відкриття у 1983 приходу в Камишлові – перший в єпархії за 30 років[1].
1984 — зайняв Ярославську та Ростовську кафедру. Будучи архіреєм повернув 8 храмів в Ярославлі і більше 50 по області, почав відновлення Толгського та Спасо-Яковлевського монастирів, знайшов мощі князів Федіра Ростиславовича Чорного, Давида та Костянтина Федоровичів, Василя Всеволодовича та Костянтина Всеволодовича, святителів Дмитра Ростовського, Інокентія Іркутського та Ігнатія (Брянчанинова), преподобного Аврамія.
1990 — брав участь у Помісному соборі РПЦ. Вніс пропозицію про зниження числа голосів, що необхідні кандидату від Помісного собору для включення в остаточний список кандидатів у патріархи, але прийнята не була. Сам архієпископ Платон запропонував кандидатуру Питирима (Нечаєва).
1 січня 1993 вдруге керував Аргентинською та Південноамериканською єпархією.[2].
2000 — брав участь у Архієрейському соборі РПЦ, на якому висловився проти обмежень повноважень Помісного собору[3].
29 лютого 2004 возведений в сан митрополита.
2010 — 26 липня 2012 — 2-й віце-голова Православного єпископського збору Південної Америки.
26 липня 2012 — звільнений від управління Аргентинсько-Південноамериканською єпархією та переведений до Української православної церкви (МП) із подальшим призначенням на Феодосійську та Керченську кафедру.[4].
20 грудня 2012 — призначений управляючим новоствореної Керченської єпархії.[5].
Нагороди
Нагороди Єрусалимської православної церкви
- 1982 — Орден Святої Єрусалимської Церкви
Нагороди Російської православної церкви
- 1977 — Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня
- 1980 — Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
- 1996 — пам'ятна панагія
- 1997 — Орден святого благовірного Данила Московського ІІ ступеня
- 1999 — Медаль преподобного Макарія Унженського
- 2000 — Ювілейна Патріарша грамота 2000-річчя Різдва Христового
- 2000 — Орден преподобного Сергія Радонезького І ступеня
- 2003 — Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського ІІ ступеня]]
- 2006 — пам'ятна панагія
- 2010 — Орден святого преподобного Серафима Саровського II ступеня
- 2010 — Патріарша медаль на честь 30-річчя заснування художньо-виробничого підприємства «Софрино»
- 2010 — Медаль благовірного князя Ярослава Мудрого
- 2012 — Медаль «В память 200-летия победы в Отечественной войне 1812 года»
- 2012 — Медаль святої великомучениці Катерини
- 2013 — ювілейна панагія
- 2013 — почесна відзнака «1025-річчя Хрещення Київської Русі»
Нагороди Польської православної церкви
- 1985 — Орден Святої Марії Магдалини
Джерела
- К 125-летию Екатеринбургской и Верхотурской епархии
- Журналы заседания Священного Синода от 26 июля 2012 года (Журнал № 68)
- Федотов А. Русская Православная Церковь в 1943—2000 гг.
- ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 26 июля 2012 года / Официальные документы / Патриархия.ru
- Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 грудня 2012 року (журнал № 102)
- Ivankopylov (31 серпня 2021). Митрополиту Феодосийскому и Керченскому ПЛАТОНУ присвоено звание "Почетный гражданин города-героя Керчи»" - Новости. Феодосийская епархия (ru-RU). Процитовано 1 вересня 2021.