Плач за жертвами Хіросіми
Плач за жертвами Хіросіми, також Плач пам'яті за жертвами Хіросіми (пол. Tren pamięci ofiar Hiroszimy), витвір Кшиштофа Пендерецького для 52 струнних інструментів (1960).
![](../I/Krzysztof_Penderecki_20080706.jpg.webp)
Формально присвячено пам'яті жертв ядерного бомбардування Хіросіми, хоча ця назва виникла вже після написання музики.
Музична мова
«Плач за жертвами Хіросіми» — один із центральних творів авангардного періоду творчості К. Пендерецького. Твір написаний для камерного оркестру з 52 струнних інструментів, проте голоси окремих інструментів невиразні в загальній масі звуків. У «Плачі» немає ні мелодії, ні гармонії, ні поліфонії в звичному сенсі слова. Голоси зливаються в сонорні комплекси, кластери. Композитор скасовує тактову риску, тривалість розділів музичного твору позначається в секундах. Пендерецький винайшов нові прийоми гри на струнних інструментах: музиканти грають за підставкою, стукають по корпусу інструментів древком смичка. Для фіксації музичного твору, композитор використовує оригінальні графічні прийоми. Один з наступних творів Пендерецького — «Поліморфія» для 48 струнних інструментів — це музичне відображення енцефалограм людей, які прослуховують «Плач за жертвами Хіросіми».
Виконання і записи
В СРСР твір вперше виконано в 1966 році. Записи цього музичного твору зробили Антоній Віт, Шимон Кавалла, Бруно Мадерна, Кшиштоф Пендерецький.
Музика «Плачу за жертвами Хіросіми» ввійшла в саундтрек фільмів Стенлі Кубрика «Сяйво», Вільяма Фрідкіна «Той, що виганяє диявола» и Альфонсо Куарона «Останній нащадок Землі», а також 8 та 11 серії 3 сезону серіалу «Твін Пікс».