Плоцьке воєводство (1495—1793)

Пло́цьке воєво́дство (лат. Palatinatus Plocensis, пол. Województwo płockie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1495—1793 роках. Створене на основі земель Мазовецького князівства. Входило до складу Великопольської провінції. Належало до регіону Мазовія. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на північному заході Мазовії. Головне місто — Плоцьк. Очолювалося плоцькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Рацяж. Мало представництво із 3 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 8 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&&03591.&&&&003591 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&&053768.&&&&0053 768 осіб. Ліквідоване 1793 року під час другого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу провінції Південна Пруссія королівства Пруссія.

Плоцьке воєводство
Герб
Адм. центр	Плоцьк
Країна	Корона Королівства Польського
Регіон	Великопольська провінція
Населення
- повне
Площа
- повна	4304 км²
Дата заснування	1495
Дата ліквідації	1793
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плоцьке воєводство