Плужник Григорій Дмитрович

Григорій Дмитрович Плужник (нар. 14 [1] травня 1909, с.Музиківка, Херсонська губернія пом. 27 січня 1973, Москва) — радянський та український актор кіно і театру.

Григорій Плужник
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Ім'я при народженні Григорій Дмитрович Плужник
Народився 1 (14) травня 1909
Музиківка, Білозерський район, Україна
Помер 27 січня 1973(1973-01-27) (63 роки)
Москва, СРСР
  • інсульт
  • Поховання Долгопрудненське кладовище
    Національність українець
    Громадянство  СРСР
    Діяльність актор
    Діти Тетяна (1939)
    Сергій (1950)
    Олена(1965)
    Дмитро (1969)
    Батьки Дмитро Якович Плужник
    Марія Данилівна Резнік
    Провідні ролі Антон Кандідов у стрічці «Воротар»
    IMDb ID 0687726
    Нагороди та премії
    Медаль «За бойові заслуги»
    Медаль «За оборону Сталінграда»
    Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

    Життєпис

    Григорій Плужник народився 1 травня 1909 року в селі Музиківка (неподалік від Херсона) в багатодітній та заможній родині хлібороба Дмитра Яковича Плужника та його дружини Марії Данилівни Резнік. Григорій Дмитрович був восьмою дитиною в сім'ї. Окрім нього були ще: Іван (1897-помер немовл.), Іван (1898), Марія (1899), Василь (1902-помер немовл.), Олена (1903), Мефодій (1905), Микола (1907-помер немовл.), Віра (1911). Після закінчення школи працював трактористом.

    У 1927 році вступив до Одеського музично-драматичний інститут.

    У 1929 році поїхав у Москву, навчатися на Українській театральній студії. По закінченні навчання у 1930 році пішов служити в армію. Служив на Далекому сході в Хабаровську. Після демобілізації у 1932 році працював у Харківському Театрі революції, потім переїжджає в Київ. Працює в Київському українському драматичному театрі імені І.Франка у 1934—1936 роках.

    Дебютував в кіно у фільмі Воротар (1936, режисер Семен Тимошенко), де знявся в головній ролі воротаря Антона Кандідова. Більше місяця актор готувався та тренувався на воротаря, вчився правильно ловити м'яча. Зйомка початку фільму проходила на Дніпрі, біля Херсона.

    На початку німецько-радянської війни Плужник, відмовившись від броні, записався добровольцем. Служив спочатку в запасному полку, потім брав участь в Сталінградській битві. У 1943 році відряджений як актор до Театру Чорноморського Флоту. Молодший лейтенант, технік-телеграфіст. Одночасно керував концертно-естрадної бригадою, виступав на передовій, отримав легке поранення.

    Після війни продовжив зніматися в кіно. У 1946 році знявся в ролі розвідника Біденко в фільмі «Син полку» за однойменною повістю Валентина Катаєва. Після цього фільму Григорій Плужник знімався тільки в другорядних ролях.

    До 1953 року Плужник служив в Одеському драматичному театрі Радянської Армії (нині Львівський драматичний театр імені Лесі Українки). Але потім рішенням уряду «на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією», Одеський театр був примусово переведений до Львова (і став називатися Театром Радянської Армії Прикарпатського військового округу), а Львівський театр оперети перевели до Одеси (нині це Одеський театр музичної комедії ім. Михайла Водяного)[1]. Григорій Плужник переїхав з дружиною до Львова. Спочатку тулилися у гуртожитку, потім отримали пристойне помешкання. Проте через якийсь час Григорій Плужник переїхав у Москву.

    В Москві Плужник працював у Центральному театрі Радянської Армії. У 1959 році у Плужника стався конфлікт з керівництвом театру, він написав заяву і пішов.

    Плужник почав займатися концертною діяльність.

    На початку січня 1973 року у актора стався інсульт. Його поклали в лікарню. Незабаром Плужнику стало краще, і лікарі його відпустили додому. Але через кілька днів стався новий інсульт. На цей раз врятувати Григорія Плужника не вдалося.

    Григорій Плужник помер у Москві від інсульту 27 січня 1973 року. Похований на Долгопрудненському цвинтарі.

    Особисте життя

    На зоймках стрічки «Воротар» Григорій Плужник зустрів своє перше кохання. У 1939 році закохані побралися, у них народилася донька Тетяна. У 1945 році шлюб розпався. Дружина з донькою залишились в Ленінграді а Плужник поїхав до Москви.

    В Одесі, на зоймках «Син полку» Плужник зустрі свою другу дружину Валентину, яка була молодша за нього на шістнадцять років. У 1950 році у них народився син Сергій. Згодом Сергій Плужник став відомим архітектором.

    У 1961 році розпався шлюб з другою дружиною. Незабаром Плужник одружився втретє на дівчині Людмилі, молодшій за себе на тридцять один рік, познайомившись з нею під час гастролей в Гусь Хрустальному. У 1965 році у подружжя народилася дочка Олена, а в 1969 році син Дмитро.

    У Григорія Плужника було четверо дітей — дочка Тетяна (1939, від першого шлюбу), син Сергій (1950, від другого шлюбу), дочка Олена (1965) та син Дмитро (1969) від третього шлюбу.

    Нагороди

    Фільмографія

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1967фНа північний захід від БерлінаСеверо-западнее БерлинаРусаков
    1963фСтежки АлтаюТропы АлтаяШаров
    1961фНа початку століттяВ начале векаробочий
    1961фБар'єр невідомостіБарьер неизвестностиепізод (немає в титрах)
    1960фЛюдина з майбутнімЧеловек с будущимФедір Макарович, батько Ніни
    1960фСліпий музикантСлепой музыкантепізод (немає в титрах)
    1959фБудь-якою ціноюЛюбой ценойчлен Військової ради
    1958фПоема про мореПоэма о мореодин з керівників будівництва на нараді
    1956фПоетПоэтепізод (немає в титрах)
    1952фНерозлучні друзіНеразлучные друзьякапітан сейнера, старий партизан
    1946фСин полкуСын полкаєфрейтор Біденко
    1941фБойвий кінозбірник №3Боевой киносборник №3епізод (немає в титрах)
    1941фДвоє друзівДва другаІван Петренко, молодший командир
    1939фВогненні рокиОгненные годыонук Петрусь
    1939фМорякиМорякиГригор'єв Іван Степановичкапітан, 2-го рангу, командир корабля
    1938фОдинадцяте липняОдиннадцатое июляЯнко, брат Степана
    1936фВоротарВратарьАнтон Кандідов

    Примітки

    1. з кн. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Том. 2 на www.buklib.net
    2. Наказом по військах 66 Армії від 12 березня 1943 року № 067

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.