Білозерський район

Білозерський район розташовувався у південно-західній частині Херсонщини у межах Причорноморської низовини. З півдня і сходу його омивали води Дніпровського-Бузького лиману і Дніпра, на північному сході — Інгульця, що зливається з миколаївськими просторами.

Миколаївська область (Вітовський район)	Миколаївська область (Снігурівський район)
Дніпровський лиман	Херсон	Бериславський район
Дніпровський лиман	Голопристанський район	Олешківський район

Територію району перетинала автомагістраль E58 (Ростов-на-Дону—Рені, яка з'єднувала обласний центр м. Херсон з іншими містами держави.

Площа району — 1.7 тис. км². Автомобільних шляхів — 352 км, зокрема з твердим покриттям — 316 км. Сільськогосподарських угідь — 153.4 га. Районний центр — смт. Білозерка. Сільських населених пунктів — 55. Селищна рада — 1. Сільська рада — 21.

Сучасна Херсонська область розташована на землях, які увійшли до складу Російської імперії у 1774 — 1783 роках, відвойованих у Османської імперії та Кримського ханства, частина земель Херсонщини протягом ХVІІ-XVIII століть входила до складу Кам'янської та Олешківської Січей.

Білозерка виникла у 1780 році як маєток генерала—поручика Івана Абрамовича Ганнібала — одного із засновників Херсона.

Першими мешканцями Білозерки були колишні запорожці з поселення біля кургану Кебиха, що на території сучасної південно-західної частини села.

Після лютневих революційних подій 1917 року на територію Херсонської губернії поширювалась юрисдикція Центральної Ради. Перше встановлення радянської влади на території краю відбулося на початку 1918 року — у січні в Білозерці був створений сільський ревком. Вже у квітні 1918 року радянські війська були витіснені з Півдня України. Встановилася, хоча й ненадовго, адміністрація Української Держави, у той же час у селі перебували німецько-австрійські війська. З грудня 1918 року край перебував під владою Директорії. Білогвардійці заволоділи Білозеркою у серпні 1919 року. Війська денікінців були вибиті радянськими частинами з села у січні 1920 року.

Білозерський район в сучасних кордонах до 1917 року складався із 3-х волостей: Станіславської, Посад-Покровської, Білозерської. Після Жовтневої революції старий адміністративно-територіальний поділ Херсонщини, як і всієї України, був ліквідований.

28 січня 1920 року Всеукрревком прийняв постанову про розділ Херсонської губернії на Херсонську і Одеську. Центром Херсонської губернії став Миколаїв, губернія перейменована в Миколаївську, а Херсон став повітовим центром Миколаївської губернії.

У липні 1920 року ряд населених пунктів, зокрема, Білозерка, був охоплений антирадянським повстанням, для ефективнішої боротьби з яким було розпущено сільську раду та на певний час організовано революційний комітет. Повстання було придушене завдяки морякам Усть-Дніпровської флотилії.

З укріпленням нової влади змінювалися форми господарювання на селі. Місцевою радою та новоствореним комітетом незаможних селян проводився перерозподіл землі шляхом вилучення її з поміщицького володіння. Проводилися вилучення хліба у куркулів. На початку 20-х років організовано декілька артілей, товариств з обробки землі, згодом почали створюватися колгоспи та радгоспи. Суцільна колективізація розгорнулася з кінця 20-х років.

У 1922 році Одеська і Миколаївська губернії були об'єднані в Одеську губернію, до складу якої увійшов Херсонський повіт. У 1923 році Одеська губернія була розділена на 6 округів, в тому числі Херсонський округ із центром у м. Херсоні.

У 1932—1933 роках район, як і вся радянська Україна, зазнав Голодомору. Документи Херсонського міського комітету КП(б)У, контрольної комісії робітничо-селянської інспекції зберегли відомості про звинувачення у приховуванні хліба, «саботаж» виконання плану хлібозаготівель. Не обминула район і хвиля репресій у 30-40-і роки. Мешканців села було засуджено під приводом участі у контрреволюційній організації, антирадянської діяльності, звинувачено у зраді Батьківщині. Збереглися відомості про засудження за часів Голодомору, мешканців Білозерки, за невиконання плану здачі хліба, «безгосподарність».

У 1939 році після чергової реформи Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 79 С № 32/7 від 1 квітня 1939 року з Херсонської міської ради виділена сільська територія і утворений сільський район з центром у селі Білозерка: «Присвоїти району найменування — Білозерський. Включити до складу Білозерського сільського району Посад-Покровську, Киселівську, Чорнобаївську, Арнаутську, Білозерську, Кизій-Міську, Широкобалківську, Царево-Дарську, Станіславську, Надеждинську, Олександрівську та Лупарівську сільські ради Миколаївської міськради».

З 17 серпня 1941 року Білозерка була окупована німецькими військами. Понад 800 білозерців брали участь у бойових діях. Молодшому лейтенантові Семену Андрійовичу Харченку (1915—1944), який виявив відважність під час форсування Дніпра та прикрив собою амбразуру німецького дзоту, було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У повоєнні роки у Білозерському районі було споруджено пам'ятник, меморіали, встановлені стели загиблим воїнам, а іменами загиблих героїв названо провулки, вулиці та сквери району.

Радянські війська до райцентру вступили 14 березня 1944 року — 1038-й полк 295-ї стрілецької дивізії форсував Дніпро в районі села Кузьминки, оволодів Білозеркою і просувався далі на Надеждівку. Білозерський район зазнав значних руйнувань — у постанові райвиконкому та райкому КП(б)У від 12 січня 1945 року зазначено, що більшість районних установ розташовані в будинках колгоспів і колгоспників, у селі відсутні середня школа, лікарня, аптека, приміщення для клубу та кінотеатру. У зв'язку з цим у постанові було ухвалено «просити» Херсонську обласну раду та обком компартії санкціонувати передислокацію райцентру з Білозерки до села Станіслав та вийти з відповідним клопотанням до Верховної Ради УРСР та ЦК КП(б)У. Проте ідея залишилась нереалізованою.

30 березня 1944 року Указом Президії Верховної ради СРСР було утворено Херсонська область з частини земель Запорізької та Миколаївської областей із центром у Херсоні. До складу Херсонської області увійшов і Білозерський район.

Після війни почалося відновлювання економіки та інфраструктури району. В 1949 році колгоспи району досягли довоєнного рівня розвитку економіки. В адміністративному відношенні з 1956 року Білозерка набула статусу селища міського типу. Чисельність населення в ній станом на 1 січня 1956 року становила 3759 осіб, з них 1690 колгоспників, 2069 робітників і службовців. Білозерській селищній раді підпорядковувались селища Дніпровське та Янтарне, аж поки у 1982 році було утворено Дніпровську сільську раду.

3 січня 1963 року згідно з Указом Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року територія Білозерського району збільшилась у зв'язку з ліквідацією Херсонського сільського району.

Білозерський район належав до дуже посушливої, помірно жаркої агрокліматичної зони. Рельєф рівнинний із численними породами.

Переважають чорноземні та темно-каштанові ґрунти (69,7 % площі району).

Корисні копалини: камінь, щебінь, пісок — розроблені давно, розробка щебеню в Іванівському кар'єрі.

Важливе місце в житті району, його економіці, належить сільському господарству. Унікальні умови прилиманної зони дають можливість для вирощування винограду та плодів.

Всього земель — 153.4 тис. га, у тому числі: сільгоспугідь — 108.3 тис. га із них:

• ріллі — 99.2тис.га
• зрошувальних земель — 29 тис. га
• лісовкриті площі — 4384,5 га
• пасовищ — 6088,7га
• багаторічні — 3879 га
• сіножаті — 134,4 га

Відстань від районного центру смт. Білозерка до м. Херсона — 12 км, до найближчої залізничної станції м. Херсона — 18 км.

Сільське господарство району багатогалузеве. Основною галуззю є рільництво, овочівництво та тваринництво. Провідними культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза, а з технічних культур — соняшник, цукровий буряк, рецина, з овочів — помідори, перець, капуста тощо.

Пріоритетного значення набирає переробна промисловість, зокрема томатів. Нині їх переробляє тут більше десяти цехів.

У 2005 році після реконструкції відновила свою роботу птахофабрика ЗАТ «Чорнобаївське». На місцевому рівні вирішуються питання вдосконалення підприємницької діяльності. У різних галузях економіки здійснюють свою діяльність малі та приватні підприємства. Проводиться робота щодо залучення інвестицій в економіку району.

Діючі сільськогосподарські підприємства: ПОК «Зоря», ПСП «Прибій», ТОВ «Весна», ПОСП «Маяк», СК «Радянська земля», ПП «Криниця», Агрофірма-радгосп «Білозерський», ТОВ «Мрія», СВК «Дружба», ДП «Копані», ЗАТ «Чорнобаївське», РКПП «Славутич», ТОВ «Дніпро», СТОВ «Колос», СВК «Обрій», ПСП «Степ», ПСП «Промінь».

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[2]

За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[3]:

• українська — 87,83 %
• російська — 10,61 %
• вірменська — 0,29 %
• молдовська — 0,29 %
• білоруська — 0,27 %

Станом на січень 2015 року кількість мешканців району становила 66 667 осіб, з них міського населення — 9 763 (власне Білозерка), сільського — 56 904 осіб[4].

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Білозерського району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 54,27 % (проголосували 28 802 із 53 072 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 55,85 % (16 087 виборців); Юлія Тимошенко — 15,20 % (4 377 виборців), Сергій Тігіпко — 6,27 % (1 806 виборців), Олег Ляшко — 6,21 % (1 789 виборців), Анатолій Гриценко — 4,54 % (1 307 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,97 %.[5]

В районі діяла мережа загальноосвітніх шкіл, дошкільних закладів, лікарень, лікарських амбулаторій, поліклініка, аптек, клубів та будинків культури. Працює народний музей та 2 музеї історії сіл Дніпровського та Чорнобаївки, Центр дитячої та юнацької творчості, Станція юних натуралістів, ДЮКФП, три музичні дитячі школи. Є дві зони відпочинку: Кізомис та Токарівка, 2 стадіони, 22 футбольних поля, 20 культових споруд, 40 релігійних громад.

Відомі художні колективи: самодіяльні народні хори із с. Чорнобаївки, с. Станіслава, с. Олександрівка, самодіяльний ансамбль народної пісні «Ольвія».

Виходить друком районна газета «Придніпровська зірка».[6]

У Білозерському районі Херсонської області управління культури обласної державної адміністрації перебувало 57 пам'яток археології.

Пам'ятки архітектури: Білозерське городище (с. Дніпровське), Понятівське городище (с. Понятівка) побудовані 5 тис. років тому; Репринське городище (с. Микільське — 4 тис. років тому); городище «Золотий Мис» (с. Широка Балка — 4 тис. років); городище «Скелька» (с. Олександрівка — 3 тис.років тому); городище «Станіславське» (с. Станіслав); поселення «Глибока Пристань» (с. Софіївка); поселення «Олександрівське» та «Бубликова Балка» (с. Олександрівка — 2,5 тис. років тому).

Відомі своїм історичним походженням пам'ятки археології — поселення «Садиба Литвиненка» (с. Станіслав); «Кошове поселення» (с. Янтарне); «Широкобалківський могильник», кургани зі скіфськими похованнями у Станіславі, Олександрівці, Широкій Балці, Дар'ївці, Чорнобаївці; кургани із сарматськими похованнями поблизу Білозерки і Дар'ївки; «кам'яні баби» (поблизу Білозерки, Понятівки, Токарівки) — побудовані 2,5 тис. років тому.

Відомий Білозерський район своїми видатними уродженцями:

• професор Московського державного університету С. Скадовський (смт. Білозерка);
• український художник М. Скадовський (смт. Білозерка);
• народна артистка України, солістка Одеського академічного оперного театру, Л. Ширіна (смт. Білозерка);
• письменник І. Гайдай (с. Широка Балка, 1923 р.н.);
• заслужена артистка України З. Дігтяр (с. Кізомис);
• генерал—лейтенант І. Гаркуша (с. Станіслав, 1921—2001 рр.);
• генерал—майор Г. Атаманенко (с. Станіслав);
• український поет В. Друзяка (с. Станіслав, 1940 р.н.);
• лауреат Державної премії СРСР О. Корчинський (с. Інгулець, 1939 р.н.);
• актриса П. Куманченко (с. Музиківка, 1910—1992рр);
• видатний актор та режисер С.Бондарчук (с. Білозерка, 1920—1994рр);
• доктор філологічних наук, професор, директор Інституту іноземної філології Херсонського державного університету Л. Руденко (смт Білозерка);
• кандидат психологічних наук О.Скороходова (с. Білозерка, 1914 — 1982рр);

Моторний Дмитро Костянтинович очолює одне з найбільших сільськогосподарських підприємств ПОК «Зоря».

Герой України Сілецький Віктор Петрович є директором агрофірми «Білозерський», вино якої неодноразово було нагороджено золотими, срібними та бронзовими медалями на всеукраїнських і міжнародних спеціалізованих виставках^{[джерело?]}.

• Білозерська волость
• Бакайський жолоб
• Бакайський заказник

• Картка на сайті ВР
• «Історія міст і сіл УРСР. Херсонська область» на сайті «Моє місто — Херсон»
• Найповніша інформація про Білозерщину на «Інвестиційному порталі»^{[недоступне посилання з червня 2019]}