Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного
Одеський театр музичної комедії ім. М.Водяного — академічний театр музичної комедії (оперета) в місті Одесі.
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного | ||||
46°28′05″ пн. ш. 30°45′03″ сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Місто | ||||
Адреса |
вул. Пантелеймонівська, 3 | |||
Архітектор | Генріх Топуз | |||
Місткість | 1300 місць | |||
Тип | театр музичної комедії | |||
Статус | академічний | |||
Статус спадщини | пам'ятка культурної спадщини України | |||
Відкрито | 1947 | |||
Репертуар | класичні і сучасні мюзикли | |||
Керівництво | директор Олена Редько[1] | |||
muzkomediya.com | ||||
Ідентифікатори і посилання | ||||
| ||||
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного у Вікісховищі |
Загальні дані
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного розташований у спеціально зведеній функціональній будівлі за адресою:
- вул. Пантелеймонівська, буд. 3, м. Одеса-65012 (Україна).
Сучасний будинок театру на 1300 місць побудовано в 1981 році, за проектом одеського архітектора Генріха Топуза.
Нині директор театру — заслужений працівник культури України Олена Редько, головний балетмейстер — заслужений діяч мистецтв України Ігор Дідурко, головний хормейстер — заслужений діяч мистецтв України Юрій Топузов, головний художник — заслужений художник України Станіслав Зайцев.
З історії та сьогодення театру
Колектив театру почав формуватися у Львові восени 1946 року, а вже навесні наступного (1947) року показав перший спектакль «Одинадцять невідомих». Вистав у той час ставили багато, по 4-5 у сезон, переважно на сучасну тему, однак ставили і класичні: «Принцеса цирку», «Баядера», «Маріца», «Мадемуазель Нітуш», «Роз-Марі». Від перших же сезонів театр почав гастролювати по Україні. У 1950 та 1952 роках гастролював в Одесі, де відразу завоював гарячих шанувальників.
1953 року партійними органами було ухвалено перевести театр до Одеси. Останнім спектаклем, здійсненим у Львові, стала «Весільна подорож» у постановці В. Піковського.
Відтак, у рамках святкування 300-річчя Переяславської Ради Російський драматичний театр Радянської армії (нині Львівський муніципальний театр) за рішенням уряду УРСР переїхав з Одеси до Львова, а зі Львова до Одеси — театр музичної комедії[2].
Першим значним успіхом театру вже в Одесі стала «Біла Акація», поставлена на самому початку 1956 року. У спектаклі відмінно грали А. Зелінська, Н. Бухарина, Н. Кочкин, М. Дашевський, а М. Водяной, І. Іванова, Є. Дембська стали відтоді одеськими театральними зірками.
За два перших десятиліття (1950—1960-ті) свого існування театр поставив 85 спектаклів.
Розквіт театру в 1960—70-і роки пов'язаний з ім'ям головного режисера М. А. Ошеровського, що прославився першими постановками зарубіжних і радянських мюзиклів.
В 1979—1983 роках художнім керівником та директором театру був Михайло Водяной.
У теперішній час (1990—2000-ні) театр практично відмовився від так званого радянського репертуару, що колись складав основу творчого життя.
1995 року театрові присвоєно ім'я М.Водяного — артиста оперети, що працював в Театрі від початку його створення, а у 1979—1983 очолював колектив.
Багаторічні творчі заслуги колективу були оцінені присвоєнням 2006 року театрові статусу «академічного».
У 2007 році Одеська музкомедія святковим шоу-оглядом відзначила своє 60-річчя.
Серед провідних акторів театру сьогодення — народні артисти України Микола і Наталя Завгородні.
Репертуар і діяльність
За 60 років існування на сцені театру було показано понад 300 вистав.
У репертуарі театру є спектаклі практично всіх напрямів і жанрів музичного театру від класичної оперети до рок-опери, численні види мюзиклу: від бродвейської класики до мюзиклу-детектива та мюзиклу в стилі джаз.
Чинний репертуар[3] включає як класичну оперету («Маріца» Кальмана, «Летуча Миша» Й. Штрауса, «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу), так і сучасні мюзикли («Силікована Дура.net»), дитячі вистави і навіть рок-оперу «Ромео і Джульєтта» Є. Лапейка.
Рок-опера йде на одеській сцені з постійними аншлагами вже понад 5 років, а мюзикл «Безіменна зірка» М. Самойлова був визнаний найкращим спектаклем серед одеських театрів у 2006 році.
На сьогодні, крім власних театральних постановок, у театрі відбуваються різноманітні концерти та спектаклі відомих російських і українських, а також світових зірок театру і естради.
Персоналії
- Алоїн Віктор Михайлович
- Барсегян Олександр Сергійович
- Блащук Микола Іванович
- Водяной Михайло Григорович
- Гріншпун Ізакін Абрамович
- Гузар Володимир Станіславович
- Дембська Євгенія Михайлівна
- Дехтярьова Зінаїда Миколаївна
- Завгородній Микола Володимирович
- Завгородня Наталія Іванівна
- Запорожцева Лідія Григорівна
- Кільберг Іван Йосипович
- Крупник Семен Самійлович
- Лукашенко Сергій Валентинович
- Оберенко Володимир Тихонович
- Островський Дмитро Михайлович
- Рябікін Борис Олександрович
- Сатосова Людмила Іванівна
- Фролова Вікторія Миколаївна
- Фролов Володимир Давидович
Виноски
- Трупа театру на Офіційний сайт театру
- з кн. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Том. 2 на www.buklib.net
- Репертуар театру Архівовано 11 жовтня 2011 у Wayback Machine. на Офіційний сайт театру Архівовано 24 грудня 2008 у Wayback Machine.
Джерела та література
- Офіційний сайт театру (укр.) (рос.) (англ.)
- Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного на who-is-who.com.ua («Хто є хто»)[недоступне посилання з липня 2019]
- Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного на www.moemore.od.ua
- Історія театру на Офіційний сайт театру
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання
- Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 376.