Плітін Володимир Никифорович

Володимир Никифорович Плітін (нар. 31 грудня 1938(19381231), місто Черемхово, тепер Іркутської області, Російська Федерація) — український діяч, міністр будівництва Української РСР, віце-прем'єр-міністр України. Дійсний член Академії будівництва України (з 1995), академік Технологічної академії України.

Плітін Володимир Никифорович
Народився 31 грудня 1938(1938-12-31) (83 роки)
місто Черемхово, тепер Іркутської області, Російська Федерація
Національність росіянин
Діяльність політик
Партія КПРС, Соціалістична партія України
Нагороди

Біографія

Трудову діяльність розпочав у сімнадця­тирічному віці помічником машиніста екскаватора Храмцовського розрізу № 2 тресту «Черемховвугілля» Мініністерства вугільної промисловості СРСР, згодом рік навчався на курсах машиністів електротягача.

До 1958 року проходив військову службу в місті Владивостоці на кораблях Військово-морського флоту СРСР. У липні 1958 року повернувся до міста Черемхова, де у 1958—1960 роках працював електрослюсарем Храмцовського розрізу № 2 тресту «Черемховвугілля» Іркутської області.

У 1960—1962 р. — слюсар заводу залі­зобетонних виробів тресту «Черемховшахтобуд» Міністерства промислового будівництва СРСР, одночасно навчався у технікумі. У 1962 році закінчив гірничий технікум у місті Черемхово Іркутської області РРФСР.

У 1962—1964 р. — майстер зміни, начальник цеху № 2 заводу залі­зобетонних виробів об'єднання «Черемховбуддеталь». У квітні 1964 — серпні 1966 р. — головний інженер заводу залі­зобетонних виробів об'єднання «Черемховбуддеталь» Іркутської області. Член КПРС.

У серпні 1966 — лютому 1968 р. — головний інженер комбінату виробничих підприємств Дрогобицького будівельно-монтажного тресту Львівської області Міністерства промислового будівництва УРСР. У лютому 1968 — 1969 р. — начальник будівельного управління № 35 Дрогобицького будівельно-монтажного тресту Львівської області.

У 1969—1973 р. — заступник керуючого тресту «Дрогобичпромбуд» Львівської області.

У 1973 році, без відриву від виробництва, закінчив інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту.

У 1973 — лютому 1979 року — головний інженер, керуючий тресту «Дрогобичпромбуд» Львівської області.

У лютому 1979—1980 р. — заступник начальника «Головльвівпромбуду» Львівської області.

У 1980 — травні 1986 року — начальник комбінату «Хмельницькпромбуд» Хмельницької області.

У травні 1986 — серпні 1990 р. — начальник Головного управління, заступник міністра будівництва Української РСР.

2 серпня 1990 — 4 червня 1991 р. — міністр будівництва Української РСР.

У липні 1991—1996 роках — президент Української державної будівельної корпорації «Укрбуд»[1].

6 липня 1994[2] — 12 червня 1995 року[3] — віце-прем'єр-міністр України з питань будівництва.

З 1996 року — на пенсії у місті Києві. Член Соціалістичної партії України.

Родина

Дружина — Ніна Іванів­на. Двоє синів: Анатолій — полковник у відставці, Андрій — бізнесмен.

Нагороди та відзнаки
  • орден Дружби народів
  • орден «Знак Пошани»
  • повний кавалер ордена «За заслуги» (І-го, ІІ-го[4], ІІІ-го ст.[5])
  • лауреат премії Ради Міністрів СРСР
  • заслужений будівельник Української РСР
  • державний службовець України 1-го рангу (18.06.1994)[6]
  • Орден Святого Дмитра Солунського 4-го ступеня з присвоєнням титулу «Воїн ордену „Святий Дмитро Солунський“» — за високі досягнення і заслуги перед українським народом та Українською Православною Церквою (2000)
  • Орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня (2003)
  • Орден преподобного Нестора Літописця I ступеня (2004)

Примітки
  1. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1996 року № 970 «Про увільнення Плітіна В.Н. з посади президента Української державної будівельної корпорації».
  2. Указ Президента України від 6 липня 1994 року № 364/94 «Про призначення В. Плітіна Віце-прем'єр-міністром України»
  3. Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 435/95 «Про увільнення В. Плітіна з посади віце-Прем'єр-міністра України»
  4. Указ Президента України від 11 січня 2004 року № 23/2004 «Про нагородження В. Плітіна орденом "За заслуги"»
  5. Указ Президента України від 19 серпня 1998 року № 894/98 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ, організацій з нагоди 7-ї річниці незалежності України»
  6. Указ Президента України від 18 червня 1994 року № 316/94 «Про присвоєння рангів державного службовця»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.