Повстання няньцзюнів

Повстання няньцзюнів (кит. спр. 捻军起义, піньїнь: Niǎnjūn qǐyì, акад. Няньцзюнь ции), також відоме в китайознавчій літературі як Повстання смолоскипників — селянське повстання в Північному Китаї в 1852—1868 роках; відбувалося паралельно з повстанням тайпінів і відволікло на себе значні урядові сили, які в результаті не могли бути використані для боротьби проти тайпінів.

Повстання няньцзюнів

Дата: листопад 1852 — 16 серпня 1868
Місце: Північний Китай
Результат: Повстання придушено
Сторони
Імперія Цін

Підтримали такі країни:
США
Франція
Велика Британія

Військо няньцзюнів

Військо тайпінів

Командувачі
Лі Хунчжан

Цзен Гофань
Цзо Цзунтан
Сенгерінчен

Чжан Лосін

Чжан Цзун'юй
Чень Дасі
Су Саніанг
Чень Децай
Лай Ваньгуан

Військові сили
більше 500 000 чол. 120 000 чол.

Історія

Повстання почалося в листопаді 1852 в північній частині провінції Аньхой і східних районах провінції Хенань під керівництвом збіднілого торговця сіллю Чжан Лосіна. Навколо нього взимку 1852—1853 років об'єдналися загони чисельністю понад 100 тисяч чоловік.

Взимку 1853—1854 років армія тайпінів рушила в Північний похід і, переправившись через Хуанхе на захід від Кайфену, із заходу вийшла до Тяньцзіню. Однак тайпіни не скоординували свої дії з няньцзюнями, що дало можливість Цінському уряду боротися з повстанцями по окремості. Розгромивши в 1854 сили, що брали участь в Північному поході тайпінів, пекінський уряд у другій половині 1854 кинув проти няньцзюнів великі сили і завдав їм ряд важких поразок.

Цей наступ змусив няньцзюнів об'єднатися. І у серпні 1855 року їх командири зібралися в Чжіхецзі (на півночі провінції Аньхой) на нараду, і проголосили створення повстанського союзу, який отримав назву «Велика ханська держава», на чолі з Чжан Лосіном. Вибрані нарадою нові лідери впорядкували військову та ідеологічну організацію руху. Маневрова війна нянцзюнів сковувала значні сили цінського режиму, відволікаючи їх від боротьби з тайпінами.

Навесні 1857 року головні сили няньцзюнів — до 100 тисяч бійців під керівництвом Чжан Лосіна — разом з тайпінями здобули ряд перемог в провінціях Аньхой і Хенань; два інших угруповання няньцзюнів самостійно здійснювали регулярні рейди в Шаньдун, Хенань і Цзянсу проти цінських сил.

Після 2-ї опіумної війни уряд нарешті зміг зосередитися на боротьбі з повстанцями. У березні 1863 року під Чжіхецзьом була розгромлена найбільша армія няньцзюнів під командуванням Чжан Лосіна. У цьому бою було вбито більше 20 тисяч повстанців, сам Чжан Лосін потрапив в полон і був страчений. Після смерті Чжан Лосіна війська няньцзюнів очолили Чжан Цзун'юй (племінник Чжан Лосіна) і Чень Дасі. У квітні 1864 року їхня армія об'єдналася з угрупованням тайпінів, якою командували Чень Деца і Лай Ваньгуан, і спробувала пробитися до обложеного урядовими військами Нанкіну. У листопаді 1864 року цінські війська на чолі з монголом Сенгерінченом завдали їм великої поразки під Хошанем. Після самогубства Чень Децая, сили, які залишилися були очолені Лай Веньгуаном і Чжан Цзун'юєм. Протягом півроку вони вели успішну маневрену війну в п'яти провінціях на північ від Янцзи, раптовими ударами вимотуючи ворога. У травні 1865 повстанці вщент розгромили цінські війська під Цзяочжоу в провінції Шаньдун; в цьому бою був убитий генерал Сенгерінчен. На боротьбу з тайпінсько-няньцзюньською армією був посланий Цзен Ґофань, але в зв'язку з явними невдачами він незабаром був замінений Лі Хунчжаном.

У 1866 році повстанські загони розділилися. Їх Східна колона під командуванням Лай Веньгуана успішно боролася в провінціях Хенань, Хубей, Шаньдун і Цзянсу, але в підсумку в січні 1868 року була розгромленою біля Янчжоу, сам Лай Веньгуан потрапив в полон і був страчений.

Західна колона чисельністю близько 60 тисяч бійців на чолі з Чжан Цзун'юєм в 1866—1867 роках успішно діяла в Хенань, Шеньсі і Шаньсі. Щоб врятувати армію Лай Веньгуана, що потрапила в критичне становище, Західна колона в січні 1868 року почала стрімкий наступ в Чжилі, пробиваючись до Пекіна. Столиця була переведена у стан облоги. У березні повстанців вдалося зупинити у Баодіні, але в квітні вони кинулися до Тяньцзіню і вийшли на його найближчі підступи. Відкинуті переважаючими силами противника на південь, вони виявилися в пастці між Великим каналом, Хуанхе, лініями ворожих укріплень і скупченнями цінських військ. 16 серпня 1868 року останні загони Чжан Цзун'юя, виснажені безперервними боями, загинули в районі Чіпіна (північний захід провінції Шаньдун), а їх командувач наклав на себе руки.

Джерела

  • О. Е. Непомнін «Історія Китаю: Епоха Цін. XVII — початок XX століття» — Москва, видавнича фірма «Східна література» РАН, 2005. ISBN 5-02-018400-4
  • «Історія Сходу» в 6 томах. Том IV книга 1 «Схід в новий час (кінець XVIII — початок XX ст.)» — Москва, видавнича фірма «Східна література» РАН, 2004. ISBN 5-02-018387-3
  • «Історія Китаю» п/ред. А. В. Меліксетова — Москва, видавництво МДУ, видавництво «Вища школа», 2002. ISBN 5-211-04413-4
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.