Повільно пульсуюча зоря спектрального класу B

Повільно пульсуючі зорі спектрального класу B (SPB — за класифікацією AAVSO або LPB — за класифікацією ЗКЗЗ, раніше відомі як змінні типу 53 Персея) — тип пульсуючих змінних зір. Зорі головної послідовності спектрального класу від B2 до B9 (у 3-9 разів масивніші за Сонце).

Вони пульсують із періодом 0,4-5 днів[1], однак у межах цих періодів більшість зір цього типу мають декілька періодів осциляції[2]. Вони змінні як за кількістю випромінювання світла, так і за виглядом спектру. Зміни, здебільшого, менші 0,1 величини[1], що в більшості випадків неможливо побачити неозброєним оком. Амплітуда змін зі зменшенням довжини хвилі зростає[2]: в ультрафіолеті змінність більша, ніж у видимому світлі. Їх пульсації є нерадіальними, тобто вони змінюються у формі, а не в об'ємі; одночасно розширюються/стискаються різні ділянки зорі[3].

Ці зорі вперше було виділено в окрему групу астрономами Крістоффелем Велкенсом та Фреді Руфенером 1985 року, коли вони шукали та аналізували змінність гарячих блакитних зір. Розвиток фотометрії дозволив фіксувати невеликі зміни зоряної величині й вони помітили, що значний відсоток гарячих зір є змінними. Вони назвали їх змінними типу 53 Персея за прототипом 53 Персея[4]. До 1993 року було знайдено 10 таких зір, хоча Велкенс був не певен чи сама зоря-прототип підходить під характеристики групи та рекомендував назвати групу «повільно пульсуючі зорі спектрального класу В»[2].

Схожі за характеристиками змінні типу β Цефея мають коротші періоди пульсації типу p, а повільно пульсуючі — пульсації типу g[5].

До 2007 року до групи було включено 51 повільно пульсуючу зорю нашої Галактики і ще 65 зір позначено як потенційні кандидати. Також їх знайдено у Великій та Малій Магеллановій Хмарах. Шість зір, а саме: ι (йота) Геракла, 53 Риб, ν Ерідана, γ Пегаса, HD 13745 (V354 Персея) та 53 Овна, показують два види змінності: як змінна типу β Цефея, і як повільно пульсуюча зоря[6]. Прикладами повільно пульсуючих зір також V539 Жертовника[1] та γ Мухи[7].