Магелланові Хмари

Магелланові Хмари — галактики-супутники Чумацького Шляху. Видно неозброєним оком в Південній Півкулі. Обидві Хмари — Велика Магелланова Хмара та Мала Магелланова Хмара раніше вважалися неправильними галактиками, але згодом у них виявили залишки спіральної структури. Вони розташовані відносно близько одна від одної й утворюють гравітаційно-пов'язану (подвійну) систему. Обидві Хмари плавають у спільній водневій оболонці.

Магелланові хмари перебувають на високих галактичних широтах, тому світло від них мало поглинається нашою Галактикою, до того ж площина Великої Магелланової хмари розташована майже перпендикулярно променю зору, тож для видимих поруч об'єктів найчастіше буде правильним стверджування, що вони близькі просторово. Ці особливості Магелланових хмар дозволили вивчати на їх прикладі закономірності розподілу зір і зоряних скупчень[1].

Магелланові хмари мають деякі особливості, що відрізняють їх від Галактики. Наприклад, там виявлено зоряні скупчення з віком 107 — 108 років, тоді як скупчення Галактики зазвичай старші 109 років. Також, швидше за все, у Магелланових хмарах менший вміст важких елементів[1].

Походження назви

Магелланові хмари були відомі мореплавцям південної півкулі й у XV столітті їх називали «Капськими хмарами». Фернандо Магеллан застосовував їх для навігації, як альтернативу Полярної зорі, під час своєї навколосвітньої подорожі в 1519–1521 роках. Коли після загибелі Магеллана його корабель повернувся до Європи, Антоніо Пігафетта (супутник Магеллана й офіційний літописець подорожі) запропонував назвати Капські Хмари «Хмарами Магеллана» як своєрідне увічнення його пам'яті[2].

Див. також

Виноски
  1. Головний редактор Сюняєв Р.А. (1986). Фізика космосу. Маленька енциклопедія (вид. друге). Москва: Радянська енциклопедія. с. 357–360.
  2. П. Ходж. Галактики / ред. Ю. Н. Єфремова. — М : Наука, 1992. — 192 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.