Погані дороги

П'ять розбитих доріг. П'ять реальних історій жителів Донбасу і українських військових. Тих, чиє життя проходить по обидва боки лінії розмежування. Історії про кохання, ненависть, довіру, зраду і порушення особистих кордонів на тлі порушення кордонів державних.[7][8]

• Перша історія — розповідає про затримання нетверезого озброєного місцевого директора школи Ігоря Оніщука на українському блокпості, який помічає в бліндажі українських військових роздягнену восьмикласницю Людку Марченко з його школи й він хоче забрати дівчину назад до сім'ї.
• Друга історія — розповідає про трьох місцевих старшокласниць, які лузаючи насіння на автобусній зупинці в місцевому прифронтовому містечку, сперечаються про сексуальні зв'язки з українськими військовими та наслідки цих зв'язків. Одна з цих трьох місцевих школярок закохана в українського військового, однак їх відносини намагається стримати її проросійська бабуся.
• Третя історія — розповідає про полонену українську журналістку, яку намагається зґвалтувати російський окупант, однак вона замість пручання освідчується йому у коханні, чим абсолютно збиває його з пантелику.
• Четверта історія — розповідає про те, як українська міська молодиця на своїй машині ненароком збиває курку поблизу села й хоче відшкодувати вартість курки її господарям, які, користуючись ситуацією, намагаються відібрати в молодиці все.
• П'ята історія — розповідає про закохану в українського військового Віктора українську військову-медсестру, яка після вбивства та обезголовлення Віктора російськими окупаційними військами, на пару з іншим військовим їде у машині та везе вікторове безголове тіло до його дружини.

• Ігор Колтовський
• Андрій Лелюх

Як зазначив кінокритик Віталій Гордієнко з інтернет-видання «Загін кіноманів» «більша частина [реплік фільму] російськомовна»;[9] цей же висновок про мову стрічки підтвердила й кінокритик видання «Вікенд» Марина Ніколаєва, яка зазначила що «у фільмі здебільшого говорять російською».[1]

Фільм знято практично на 100 % російською мовою;[прим. 1] однак для українського кінопрокату його продублювали українською.[10]

Існує дві версії фільму. Перша версія — міжнародна скорочена версія фільму яка містить лише 4 з 5 новел фільму і з якої вирізали новелу про українську військову-медсестру яка везе мертве обезголовлене тіло українського військового, чиєю коханкою вона була, до його дружини для поховання (тривалість 105 хв.).[28][29] Друга версія — повна версія фільму у якій присутні всі 5 новел фільму (тривалість 124 хв.).[8] Причину чому у міжнародний фестивальний прокат вирішили випустити скорочену версію стрічки з лише з 4 з 5 новел згодом повідомила режисерка Наталки Ворожбит яка повідомила що їхні «сейлз-агенти з Британії [REASON8 Films] наполягали на тому, щоб вирізати одну з новел [оскільки] вони вважали, що вона затягує фільм, що вона темно знята і що вона зайва».[30]

Кінокритик Сергій Ксаверов у своїй рецензії для видання «Лівий берег» позитивно відгукнувся про стрічку «Погані дороги» й називає фільм «одним із найцікавіших» в українському кіно кінця 2010-х. На його думку, «Погані дороги» — це «фільм про окремі локуси, майже повністю виключені з того, що ми можемо назвати „життям країни“», а сама назва фільму символізує «ментальний стан людей на цих дорогах» і «стан країни в цілому, яка не є цілісною з огляду на війну». Він називає цей фільм «обережним», та небагатим на кінографічні прийоми, що виглядає принциповим режисерським рішенням. Натомість критик підкреслює «об'ємність» персонажів/ок стрічки, яку уможливлює вміння режисерки «зробити складну та багатовимірну людину з будь-якого матеріалу». І зрештою, ці персонажі/ки «часто знаходять сили та здатність чинити спротив хаосу, що вимагає від них жахливих дій» завдяки здатності до емпатії, яка перетворює їх «з інструмента хаосу на людину».[35] Також позитивно про стрічку відгукнувся кінокритик інтернет-видання НВ Валерій Мирний який у своїй рецензії поставив фільму оцінку в 10 балів з 10-ти[36].

Прохолодно про стрічку відгукнувся кінокритик Ігор Грабович, який своїй у рецензії для видання «Detector.media» зазначає що фільм режисера Наталки Ворожбит подобається багатьом кінокритикам насамперед через свою «позірну ідеологічну невизначеність» у питанні російсько-української війни через яку «у фільмі немає поділу на „наших“ та „ненаших“», однак застерігає що ця ідеологічна неоднозначність Ворожбит в умовах тривалої російсько-української війни «не завше є компліментом для українського митця» та підкреслює що через цю ідеологічна розмитість стрічка має цілий ряд контроверсійностей, зокрема у питанні достовірності зображення українських військових як некомпетентних та імпульсивних осіб які діють з якихось своїх власних мотивів, а не за статутами та службовими інструкціями українського війська. Грабович підкреслює що такі ідеологічно розмиті інтонації щодо російсько-української війни, з усією їхньою контраверсійністю, «нині [станом на 2021 рік] відтворюються не лише у стрічці Ворожбти, а й багатьма, в тому числі й не дуже доброзичливими до України, людьми».[18] Також прохолодно про стрічку відгукнувся кінокритик Олександр Ковальчук, який своїй у рецензії для видання «Варіанти» назвав стрічку «гуманістичним трешем» та зазначив, що хоча Ворожбит підняла великий хайп навколо свого фільму й «так багато наговорила у своїх численних інтерв'ю перед прем'єрою про сакральні спроби зрозуміти (панять і прастіть) православну душу ***ського сепаратиста з позицій всемилостивого гуманізму та лівого лібералізму», однак у кінцевому продукті від усього того великого хайпу «залишився лиш один пшик».[37]

• Погані дороги на сайті IMDb (англ.)
• Погані дороги на сайті Kino-teatr.ua
• Погані дороги на сайті DzygaMDB