Погорілко Павло Олександрович
Павло Олександрович Погорілко (рос. Павел Александрович Погоре́лко; 1904—1978) — радянський фізик, конструктор, специаліст в галузі радіолокації.
| Павло Олександрович Погорілко | |
|---|---|
| Павел Александрович Погорелко | |
| Народився |
1904 с. Рябина |
| Помер | 1978 |
| Країна |
 Росія →  СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого і Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН |
| Галузь | радіолокація |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народився у 1904 році в селі Рябина (Великописарівський район, Сумська область, Україна). Син професора Олександра Костянтиновича Погорілка.
У 1931 році вступив на факультет радіофизики Фізико-технічного інституту імені А. Ф. Йоффе. Учень Д. А. Рожанського. 1 квітня 1935 року (ще студентом) прийнятий на роботу в радіолокаційну лабораторію інституту на посаду молодшого наукового співробітника.
У 1941—1943 роках перебував в евакуації у Казані.
З 1 січня 1944 року — інженер лабораторії № 2 ЦНДІ-108, яким керував академік Б. О. Введенський.
У 1958—1963 роках головний конструктор ОКР «Верба» (надувні та двопольні відбивачі з синтетичної металізиованої плівки).
Нагороди
- Сталінська премія другого ступеня (1941 рік) —— за створення приладу для виявлення літаків (імпульсного радіолокатора РУС-2).
Джерела
- На ухабах российской истории: статьи разных лет. Сергей Николаевич Полторак. Нестор, 1999—126 стр.