Подвиг

По́двиг, у класичному розумінні — спосіб життя чи окрема визначна дія подвижника. З часів античності найбільш відомими є подвиги Геракла.

У розумінні, яке надав Сталін, і яке стало невід'ємною частиною радянської і пострадянської ідеології, По́двиг саможертовний, героїчний вчинок, який має важливе значення, скоєний у надзвичайно складних, небезпечних умовах з великим ризиком для власного життя. Подвиг викликає у людей повагу, гордість у самого себе, увагу з боку оточуючих.

У часи німецько-радянської війни це поняття було внесено до радянської ідеології, але лише у атеїстичному матеріалістичному значенні: як самовідданий, героїчний вчинок людини, спонукальним мотивом для якого є високе почуття обов'язку і любові до Батьківщини, сім'ї і просто дорогих людей, його готовність пожертвувати собою, яка затамовує в героєві почуття страху, болю і думки про смерть і штовхає на здійснення вчинку, не замислюючись при цьому про його наслідки.

Як правило, військові подвиги часів німецько-радянської війни були міфами, які вигадувалися партійними ідеологами щодо загиблих осіб, яких відносили до Героїв. Наприклад, відомий міф про Зою Космодем'янську, яка лікувалася у психіатричній лікарні, готувалася для диверсійних акцій проти російського населення на окупованих німцями територіях (у сучасних термінах виявилася терористкою). Фальш негайно виявлялася, коли хтось з цих намальованих Героїв виявлявся живим, наприклад, міф про 28 героїв панфіловців.

У військовій справі — подвиг, це вчинок, коли воїн опиняється в обстановці, коли він поставлений перед вибором — ризикуючи або навіть жертвуючи своїм життям врятувати інших, виконати поставлене завдання або ухилитися від цього.

Див. також

Джерела

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.