Біль
Біль — своєрідне відчуття, що виникає внаслідок сильних подразнень нервової системи. Є симптомом багатьох хвороб.
| Біль Класифікація та зовнішні ресурси | |
 | |
|---|---|
| МКХ-10 | R52 |
| DiseasesDB | 9503 |
| MedlinePlus | 002164 |
| MeSH | D010146 |
Больові подразнення сприймаються периферійними нервовими рецепторами і передаються по нервових провідниках до головного мозку.
Біль являє собою захисну реакцію організму, що виникла в процесі еволюційного розвитку[1]. Іноді біль є першою ознакою хвороби або сигналом небезпеки, що загрожує організмові від довкілля. В цьому плані біль відіграє позитивну роль. Але при надмірній інтенсивності і тривалості біль перетворюється на хворобливе явище. Це зумовлюється тим, що тривалі сильні подразнення периферійних рецепторів, які сприймають біль, супроводжуються невпинним надходженням больових імпульсів до відповідних центрів головного мозку. Внаслідок цього настає розлад їхньої діяльності, що позначається на роботі багатьох систем організму.
Відповідно до різноманітності причин болю, для його полегшення й гамування застосовуються численні засоби.
Патофізіологія болю
Нині існує дві теорії можливого механізму виникнення болю. Згідно з однією з них не існує якихось спеціальних больових рецепторів, та будь-який надмірний, руйнівний вплив на рецептори може призвести до відчуття болю.
Згідно з іншою — біль сприймається ноцицепторами (больовими рецепторами), що присутні у вигляді вільних нервових закінчень. Вирізняють механічні, термічні та хімічні ноцицептори.
Для проведення больових сигналів призначені два види нервових волокон: швидкі (Aδ-мієлінізовані волокна) та повільні (C-волоконні). Швидкість передачі сигналу в першому випадку коливається від 5 до 30 метрів на секунду, а в другому від 0,5 до 2 метрів на секунду. Швидкі волокна, як правило, реагують на зовнішні подразники та допомагають уникнути небезпечних ситуацій. Повільні волокна створюють відчуття ниття, пульсивного та пекучого болю, в основному сигналізуючи про порушення всередині організму.
Больові сигнали поступають до головного мозку, викликаючи суб'єктивне відчуття болю. Вважається, що боліти може будь-який орган, окрім головного мозку, тому що в ньому немає больових рецепторів. А головний біль викликається патологічними процесами, що відбуваються у його судинах або оболонках.
Види болю
- Поверхневий, короткочасний і гострий «епікритичний» біль, розвивається через подразнення ноцицепторів шкіри, слизових оболонок;
- Глибинний біль, що має різну тривалість і здатність до поширення в інші зони, виникає внаслідок подразнення ноцицепторів у м'язах, суглобах, окісті);
- Вісцеральний біль відбувається в результаті подразнення больових рецепторів внутрішніх органів — ендотелію, очеревини, плеври, оболон мозку.[2]
Примітки
- Walters, Edgar T. (2018). Nociceptive Biology of Molluscs and Arthropods: Evolutionary Clues About Functions and Mechanisms Potentially Related to Pain. Frontiers in Physiology 9. ISSN 1664-042X. doi:10.3389/fphys.2018.01049.
- Нековаль, Ірина Вікторівна; Казанюк, Тамара Вікентіївна (2011). Фармакологія. ВСВ «Медицина». с. С. – 230. ISBN 978-617-505-147-4.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Дионесов С. М., Боль и её влияние на организм человека и животного, 2 изд., М., 1963; (рос.)
- Кассиль Г. Н., Наука о боли, М., 1969; (рос.)
- Keele С. A., Armstrong D., Substances producing pain and itch, L., 1964; (англ.)
- Pain, ed. by A. Soulairac, J. Cahn, J. Charpentier, L.—N. Y., 1968 (англ.)
- Боль — фактор защиты. Кирилл Белан. Великая Эпоха (The Epoch Times). 01.11.2009.(рос.)