Позерн Борис Павлович

Народився в родині лікаря, зросійщеного німця. У 1900 році закінчив Нижньогородську гімназію.

З 1900 по 1902 рік — студент медичного факультету Московського університету. Виключений із другого курсу за революційну діяльність.

Член РСДРП(б) з грудня 1902 року. Партійні псевдоніми: Западний, Степан Злобін.

З грудня 1902 по грудень 1905 року за революційну діяльність перебував у в'язниці міста Москви та на засланні в Нижньому Новгороді та Самарі.

У грудні 1905 — лютому 1907 року вів підпільну революційну діяльність у Москві.

З лютого 1907 по травень 1909 року за революційну діяльність перебував у в'язниці міста Москви та на засланні в місті Вологді та в селі Потьма Карсунського повіту Симбірської губернії.

У червні 1909 — лютому 1911 року — коректор нижньогородської газети «Биржевые ведомости» та на випадкових заробітках у Нижньому Новгороді.

У лютому 1911 — квітні 1914 року — контролер пароплавства братів Каменськиї у Нижньому Новгороді.

У 1914 році закінчив Демидовський юридичний ліцей в місті Ярославлі.

У травні 1914 — квітні 1915 року — помічник присяжного повіреного окружного суду в Нижньому Новгороді.

У травні 1915 — березні 1917 року — помічник завідувача відділу складів Земсоюзу в місті Мінську.

З березня по липень 1917 року — перший голова Мінської ради робітничих депутатів. Обирався делегатом I-го Всеросійського з'їзду Рад, членом ВЦВК.

З липня по жовтень 1917 року — член Петроградського комітету РСДРП(б), делегат IV з'їзду РСДРП. Напередодні жовтневого перевороту 1917 року був направлений ЦК РСДРП(б) у Псков, де знаходився штаб Північного фронту.

З листопада 1917 по лютий 1918 року — військовий комісар та голова управління штабу Північного фронту, член Псковського революційного комітету.

У березні — травні 1918 року — член Комісаріату з військових справ Петроградської трудової комуни.

З травня по серпень 1918 року — військовий комісар Петроградської комуни, член Революційної військової ради (РВР) Балтійського флоту.

З 6 вересня 1918 по 20 травня 1919 року — військовий комісар штабу Петроградського військового округу.

Одночасно, 9 грудня 1918 — 5 травня 1919 року — член Революційної військової ради (РВР) 7-ї армії.

14 травня — 1 серпня 1919 року — член Революційної військової ради (РВР) Західного фронту.

4 серпня 1919 — 15 січня 1920 року — член Революційної військової ради (РВР) Східного фронту.

3 лютого — 5 грудня 1920 року — член Революційної військової ради (РВР) 5-ї армії Східного фронту.

У січні 1921 — березні 1922 року — голова і член колегії Головного управління текстильних підприємств (Головтекстилю) Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР.

У березні 1922 — травні 1923 року — секретар Північно-Західного бюро ЦК РКП(б) у Петрограді, заступник голови виконавчого комітету Петроградської губернської ради.

У травні — серпні 1923 року — голова Північно-Західного промислового бюро ВРНГ СРСР у Петрограді.

У серпні 1923 — серпні 1924 року — голова Південно-Східної економічної ради в місті Ростові-на-Дону.

У серпні 1924 — лютому 1926 року — 2-й секретар Південно-Східного (Північно-Кавказького) крайового комітету РКП(б) у місті Ростові-на-Дону.

У лютому 1926 — грудні 1929 року — ректор Комуністичного університету імені Зінов'єва (з 1927 року — імені Свердлова) в Ленінграді. Одночасно в 1926—1929 роках — уповноважений Народного комісаріату освіти РРФСР в Ленінграді.

У грудні 1929 — червні 1930 року — завідувач відділу пропаганди і агітації та секретар Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

У червні 1930 — січні 1932 року — 3-й секретар Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

13 грудня 1931 — 9 лютого 1933 року — 3-й секретар Ленінградського міського комітету ВКП(б).

9 лютого 1933 — 17 січня 1934 року — секретар Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

У лютому 1934 — серпні 1935 року — завідувач відділу культури і пропаганди ленінізму Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

У серпні 1935 — березні 1937 року — завідувач відділу пропаганди і агітації Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

31 березня 1937 — червень 1938 року — прокурор Ленінградської області. З липня 1937 року входив до складу Ленінградської обласної «особливої ​​трійки», створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року № 00447, в складі якої підписував розстрільні списки «ворогів народу» в Ленінграді, тим самим беручи участь у репресіях.

9 липня 1938 року заарештований органами НКВС. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 25 лютого 1939 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

9 липня 1957 року посмертно реабілітований.

• Комуністична партія і селянство. Ленінград, 1925
• Опозиція на XV партконференції. Ленінград, 1927
• Як опозиція «обороняє» СРСР. Ленінград, 1928
• У відповідь шкідникам та інтервентам посилимо оборону СРСР. Ленінград, 1931

• Позерн Борис Павлович (рос.)
• Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2018. (рос.)