Покоління вбивць (книга)

«Покоління вбивць» — це книга написана у 2004 році, журналістом «Rolling Stone» Еваном Райтом. Книга описує його досвід як прикомандированого журналіста до 1-го батальйону «Розвідувальних сил» морської піхоти США під час вторгнення в Ірак 2003 року. Його розповідь про життя з морськими піхотинцями спочатку була опублікована як стаття у трьох частинах у журналі «Rolling Stone» восени 2003 року. Перша з цих статей "Еліта вбивць" виграла Національну журнальну премію за досконалість в репортажі подій у 2004 році. [1]

«Покоління вбивць»
Автор Еван Райт
Країна США
Мова Англіська
Тема Війна в Іраку
Жанр Військова історія
Видавництво Putnam Adult
Видано 2004
Сторінок 368
ISBN 978-0-399-15193-4

Відрядження

Райт, переконавши командира, що він зможе впоратися з таким завданням, провів два місяці з батальйоном. Морські піхотинці 1-го розвідувального батальйону спочатку ставилися вороже і з підозрою, але незабаром почали довіряти Райту і ставилися до нього як до свого. Він завоював їхню повагу завдяки відмові уникати бої.[2] Райт часто їхав у головній машині, злегка броньованому Humvee, ї значну частину часу перебував у реальній небезпеці, і носив зброю, хоча робив це неохоче.[3]

Райт зустрічається з членами батальйону усіх рангів, але "головних гравців" можна звузити лише до шести з компанії "Браво": сержант Бред Колберт, молодший Капрал Гарольд Джеймс Тромблі, сержант Руді "Фруті" Рейес, перший лейтенант Натаніел Фік, сержант Антоніо Еспера та капрал Джош Рей Пірсон.

Наслідки для морських піхотинців

Сержант Антоніо Дж. Еспера стверджував, що він був змушений залишити батальйон, а сержант штабу Ерік Кочер заявив, що його покарали за заяви, приписувані йому в репортажі Райта[4]. Кочер працював радником з питань адаптації книги Райта в серіал і заявив, що Райт заслужив довіру, оскільки залишався з морськими піхотинцями на "кожній перестрілці"[5].

Незважаючи на сумніви, командування морської піхоти пізніше закликало офіцерів 1-го батальйону «Розвідувальних сил» прочитати книгу та статті, щоб краще зрозуміти реальність війни[6].

Заяви про бойові дії

Райт заявив, що відчував більше страху перед боєм ще до того, як потрапив у нього, але після того як почали стріляти в його бік, Райт зосередився на виживанні. Він також заявив, що перед тим, як стати військовим кореспондентом, кинув пити, і, як результат, виявив, що у війні було щось «майже приємне», оскільки це повторювало «емоційний хаос алкоголізму»[7].

Райт також заявив, що його "переслідують" загибелі цивільних осіб, чому він був свідком під час вторгнення в Ірак, оскільки "справжня реальність війни полягає у тому, що люди, які найбільше страждають, — це цивільні особи". Райт вважає, що війська, які ведуть війну, більш відповідально ставляться до моральних наслідків своїх дій, ніж американське суспільство, яке він звинувачує у "відчуженості від людей, які за них воюють"[8].

Суперечки після публікації

Майор Шоуп, старший авіадиспетчер батальйону, опублікував коментар до книги, в якому він порівнює події описані Райтом, свідками яких він був сам. Шоуп стверджує, що Райт опирався у своїй розповіді на одну групу солдат морської піхоти, не враховуючи точки зору інших[9].

Райт відповів на це повідомлення в блозі, посилаючись на власне широке інтерв'ю з Шоупом, яке прямо суперечить пізнішій версії подій Шоупа. Райт також наводить інтерв'ю, яке він проводив з іншими морськими піхотинцями в підрозділі, які відрізняються від слів Шоупа, зазначивши, що прямий начальник Шоупа, майор Еклофф, стверджував, що одноосібно вбив щонайменше 17 бойовиків рушницею, стріляючи з його вантажівки. Райт стверджує, що він скоротив це число до 1-2 після того, як інші джерела спростували Еклоффа. Райт стверджує, що його книга враховувала інтерв'ю з цілою низкою морських піхотинців в батальйоні, включаючи офіцерів, і не могла показувати точку зору тільки однієї людини[10].

Пов'язані твори

Hella Nation — це збірка інших творів Райта, яка включає його репортаж про американських солдатів 101-ї повітряно-десантної дивізії, що воюють в Афганістані, і суперечливу історію про документальний фільм, знятий в Іраку голлівудським продюсером.[11][12].

Американський Десперадо — це документальна книга про нарковійни, яку Райт написав спільно з Джоном Робертсом. Робертс знімався у документальному фільмі Кокаїнові Ковбої[13].

Спогади лейтенанта Натаніеля Фіка, «Одна куля на відстані: Формування офіцера морської піхоти», описує деякі з тих самих битв в Іраку, які описано в «Поколінні вбивць», але з його власної точки зору[14].

Нагороди
  • PEN USA Award[15]
  • Книжкова премія Дж. Ентоні Лукаса
  • Книжкова премія Los Angeles Times
  • Генеральна премія Уолласа Гріна від фонду спадщини морської піхоти

Серіал

Кабельний телеканал HBO випустив міні-серіал за мотивами книги. Серіал, знятий у Південній Африці, Намібії та Мозамбіку, вийшов в ефір у липні 2008 року та складаєтсья з семи 68-хвилинних епізодів, починаючи з переправи підрозідлу Морської Розвідки до Іраку під час першого етапу операції «Іракська свобода». Серіал був зрежисований Сюзанною Вайт (4 епізоди) та Саймоном Селлан Джонсом (3 епізоди). Сценаристами міні-серіалу стали Ед Бернс, Девід Саймон та Еван Райт.

[16] Серіал на DVD складається з трьох дисків, на перші два диска містять три епізоди, а третій диск містить серію 7 разом із чотирма бонусними функціями, включаючи зйомку «Покоління вбивць» та відео щоденник. Його продюсерами були Девід Саймон, Ед Бернс, Ніна К. Ноубл, Джордж Фабер та Чарльз Паттінсон . У серіали грали ролі Олександр Скарсгард, Джеймс Рансон, Старк Сендс, Джон Уертас та Лі Тергесен. [17] Руді Рейес грає себе в сералі, керуючи третім Хамером.[18]

Список літератури
  1. Ludden, Jennifer (23 жовтня 2014). Evan Wright: Reporting on 'The Killer Elite'. National Public Radio. Процитовано 23 вересня 2014.
  2. Waxman, Sharon (10 червня 2004). Sparing No One, a Journalist's Account of War. The New York Times. Процитовано 3 травня 2010.
  3. Berger, Hank (13 червня 2004). BOOK REVIEW: N.Y. Times reviews Generation Kill, on marines at war in Iraq. United for Peace of Pierce County. Архів оригіналу за 30 січня 2009.
  4. Waxman, Sharon (10 червня 2004). Sparing No One, a Journalist's Account of War. The New York Times. Процитовано 3 травня 2010.
  5. Swick, Gerald D. (11 липня 2008). Generation Kill – The HBO Miniseries; an Interview with Evan Wright and Eric Kocher. armchairgeneral.com. Armchair General L.L.C. Процитовано 23 вересня 2014.
  6. Waxman, Sharon (10 червня 2004). Sparing No One, a Journalist's Account of War. The New York Times. Процитовано 3 травня 2010.
  7. Dawidziak, Mark (11 липня 2008). HBO's 'Generation Kill': Hawken grad's book of Iraq tales becomes a miniseries. cleveland.com. Northeast Ohio Media Group. Процитовано 23 вересня 2014.
  8. Matera, Angelo (5 січня 2005). Into Iraq With 'Generation Kill': An Interview with Evan Wright. godspy.com. Transmodern Media LLC. Процитовано 23 вересня 2014.
  9. Shoup, Michael (16 червня 2008). Comments on Generation Kill. blogspot.com. Процитовано 23 вересня 2014.
  10. Shoup, Michael (16 червня 2008). Comments on Generation Kill. blogspot.com. Процитовано 23 вересня 2014.
  11. Deutsch, Noah (22 червня 2009). Evan Wright’s America: Hella Real, Hella Harsh. themillions.com. Mix The Millions. Процитовано 24 вересня 2014.
  12. Wright, Evan (2009). Hella Nation: Looking for Happy Meals in Kandahar, Rocking the Side Pipe, Wingnut's War Against the Gap, and Other Adventures with the Totally Lost Tribes of America (вид. 1st). Los Angeles, California: Berkeley Books. ISBN 1101032405. Goodreads: 9525489.
  13. Cocaine Cowboys (2006). IMDb.
  14. One Bullet Away. houghtonmifflinbooks.com. Процитовано 24 вересня 2014.
  15. Zeitchik, Steven; Schneider, Michael (27 лютого 2007). HBO ready to 'Kill' with mini. Variety.com. Variety Media, LLC. Процитовано 24 вересня 2014.
  16. Generation Kill. 13 липня 2008. Процитовано 6 травня 2015.
  17. Andreeva, Nellie (1 червня 2007). HBO drafts cast for 'Kill' mini. hollywoodreporter.com. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 3 червня 2007. Процитовано 1 червня 2007.
  18. "Generation Kill" (2008) (mini) at IMDb

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.