Поливаний понеділок

Поливаний понеділок[1] (також Обливаний понеділок[2], Великодній понеділок, Уливанка, Волочильний понеділок[3]) — другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня. Вважалося, що вода у великодній понеділок стає цілющою та оздоровлює людей. Тому люди обливали (або окроплювали) водою одні одних, а в деяких регіонах і самі себе. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням. Отож звідси і походить назва "поливаний (обливаний) понеділок". Назва "волочильний понеділок" походить від волочильні, тобто ритуального обходу односельців на перший день Великодня[4]. Наші предки вірили, що понеділкова вода має цілющу силу проти різних хворіб. Тому нею окроплювали (чи поливали), окрім людей, також худобу, птицю та бджоли з вуликами.

Поливаний понеділок
Поливаний понеділок
Інші назви Обливаний понеділок, Великодній понеділок, Уливанка, Волочильний понеділок
Ким святкується українцями, поляками, словаками, чехами
Тип народно-християнський
Дата другий день Великодніх Свят
2020 дата 13 квітня (католики), 20 квітня (православні та греко-католики), 16 квітня (християни Третьої Доби)
Пов'язаний з Великдень
 Поливаний понеділок у Вікісховищі

На сьогодні звичай зберігся здебільшого в Західному регіоні України.

Обряди

На другий день Великодніх свят ще на світанку парубки-обливальники ходять по тих хатах, де є дорослі дівчата[5].

Великодній понеділок (Великодній понеділок називається ще "обливаний понеділок", бо хлопці обливають дівчат водою, а ті за це дарують писанки[6].У Великодній понеділок, практично по всій території Бойківщини ще й сьогодні, «хлопці дівчат очищають», тобто обливають холодною водою[7]. Вважалося, коли хлопці хоча б одну дівчину не облили водою, то це для дівчини було б ганьбою. Дівчата приходили додому зовсім мокрі. В селі Цінева, що на Рожнятівщині, хлопці ходили «ватагами» (гуртом) із коновками (дерев'яними відрами), заходили до хати, де була дівчина й просили батьків: "Най ваша Марися вийде надвір..." Батьки раділи, що їхню хату не обминають поливальники. Є надія на весілля. Значить треба готувати посаг[8].

В Обливаний понеділок на Сколівщині дівчата відкуплялися від хлопців писанками, щоб ті не обливали водою[9].

На Поділлі звичай обливати дівчат водою у Великодній понеділок зберігся й досі. В кожному разі до другої світової війни цей звичай можна було спостерігати майже в усіх селах Вінниччини, Кам'янеччини та Галичини.

На Гуцульщині «дівки того дня дають легіням (парубкам) галунки (крашанки) і писанки. Не дає сама, а ховає за пазуху, а леґінь відбирає від неї, звівши уперед з нею легку боротьбу. Діставши врешті, веде дівку до води, обіллє водою, буває, що й скупає цілу».

Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавній звичай, пов'язаний з весняним очищенням водою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших європейських народів. Так, серби у Великодню суботу обливавать водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п'ятницю після Великодніх свят вони омиваються «омахом» — водою з-під млинового колеса; при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля («милодух») або квіти. У Боснії цього дня купаються в джерельній воді.

Фотографії

Див. також

Примітки
  1. Сапіга, 1993, с. 57.
  2. Грінченко Б. Словарь української мови : у 4 х т. / зібрала ред. журн. «Кіевская старина», упоряд. і з дод. власного матеріалу Б. Д. Грінченко. – К., 1907 . – 1909. (Том 3. С.: 4)
  3. Пономарьов, 1994.
  4. Чебанюк О. Календарні хрононіми в українській традиційній культурі та фольклорі Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine. // Українознавчий альманах. Наукова періодика України Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.. — 2012, Вип.8 Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.
  5. Максимович М . А . Малороссийские песни . М .: Тип . Семена , 1827 . 234 с (с.: 35)
  6. Воропай О . Звичаї нашого народу . Етнографічний нарис К ., 1993 . 589 c. (с.: 440)
  7. Боян C. П. Дівоча ворожба у весняно–літній календарній обрядовості бойків Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine. // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine. — 2010, Вип. 35 Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.
  8. Василечко Л. Шуткова неділя. – Брошнів, 1994. – 57 с. (с.: 25-26)
  9. Науковий етнографічний архів. Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.6. (17, арк. 2)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.