Полонський Яків Петрович

Яків Петрович Полонський (6 (18) грудня 1819, Рязань — 18 (30) жовтня 1898, Санкт-Петербург) — російський поет і прозаїк.

Полонський Яків Петрович
Народився 18 грудня 1819(1819-12-18)[1][2] або 19 грудня 1819(1819-12-19)
Рязань, Російська імперія[1][3][4]
Помер 30 жовтня 1898(1898-10-30)[1][2][…] (78 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1][3]
Поховання
Ryazan kremlid[5] : 
Країна  Російська імперія
Діяльність поет, письменник, лібретист
Alma mater юридичний факультет Московського університетуd
Мова творів російська[2]
У шлюбі з Q28922790?[4]
Нагороди

Пушкінська преміяd


 Полонський Яків Петрович у Вікісховищі
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Народився в сім'ї бідного чиновника. Закінчивши гімназію в Рязані (1838), вступив до юридичного факультету Московського університету. Зблизився з А. А. Григор'євим і А. А. Фетом, познайомився також з П. Я. Чаадаєвим, А. С. Хомякова, Т. Н. Грановським.

У журналі «Вітчизняні записки» в 1840 опублікував перший вірш. Брав участь у студентському альманасі «Підземні ключі».

Після закінчення університету (1844) жив в Одесі, потім отримав призначення у Тифліс (1846), де служив до 1851. З 1851 жив в Санкт-Петербурзі, редагував журнал «Русское слово» (1859—1860). Служив у Комітеті іноземної цензури, в Раді Головного управління у справах друку (1860—1896).

Помер в Санкт-Петербурзі, похований в Рязані на території Рязанського кремля.

Творчість

Літературна спадщина Полонського дуже велика і нерівноцінна, включає в себе кілька збірок віршів, численні поеми, романи, оповідання.

Перша поетична збірка — «Гаммы» (1844). Випущена в Одесі друга збірка «Стихи 1845 року» викликала негативну оцінку В. Г. Бєлінського. У збірці «Сазандар» (1849) відтворив дух і побут народів Кавказу. Невелика частина віршів Полонського відноситься до так званої громадянської лірики («Признаться сказать, я забыл, господа», «Миазм» та інші). Вірш «Узница» (1878) він присвятив Вірі Засулич. На схилі життя звертався до тем старості, смерті (збірка «Вечерний звон», 1890).

Серед поем Полонського найзначніша поема-казка «Кузнечик-музыкант» (1859).

Писав також в прозі. Перша збірка прози «Рассказы» вийшов окремим виданням у 1859 році. У романах «Признания Сергея Чалыгина» (1867) і «Женитьба Атуева» (1869) слідував І. С. Тургенєву. В основу роману «Дешёвый город» (1879) лягли враження одеської життя. Автор дослідів в жанрі мемуарів («Мой дядя и кое что из его рассказов»).

1876 року написав «Споминки про Шевченка».

Багато віршів Полонського покладені на музику А. С. Даргомижським, П. І. Чайковським, С. В. Рахманіновим, С. І. Танєєва, А. Г. Рубінштейном, М. М. Івановим і стали популярними романсами та піснями. «Песня цыганки» («Мой костёр в тумане светит»), написана в 1853 році, стала народною піснею.

Написав лібретто до опери «Ніч перед Різдвом».

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.