Поляна (Мукачівський район)

Поля́на (угор. Polena) — село в Україні, центр Полянської сільської громади Мукачівського району Закарпатської області.

село Поляна
Герб
У центрі села
У центрі села
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівський
Громада Полянська сільська громада
Код КАТОТТГ UA21040210010063908
Основні дані
Населення 2747
Поштовий індекс 89313
Телефонний код +380 3133
Географічні дані
Географічні координати 48°37′31″ пн. ш. 22°58′11″ сх. д.
Водойми Пиня, струмки: Луг, Глибокий
Місцева влада
Адреса ради 89313, с. Поляна, вул. Духновича, 65
Карта
Поляна
Поляна
Мапа

 Поляна у Вікісховищі

Географія

Розташоване за 10 км від районного центру, у невеличкій вузькій долині, оточеній майже з усіх боків лісами. В околицях Поляни починається підйом на Уклинський перевал та зустрічаються дві річки Мала Пиня і Велика Пиня, даючи початок Пині. На південному сході села розташована гора Крехая, зі сходу село захищено горою Кичерою, на захід підноситься гірський масив Синяк з вершиною Дунавкою. Село розташоване у західній частині району. Межує із Солочинською, Плосківською сільськими радами та (на півночі) Воловецьким районом. Селом течуть струмки Луг та Глибокий.

Історія

Поляна має багатовікову історію. Речові пам'ятки, виявлені на території села, відносяться до ІІ тисячоліття до н. е. Вперше село згадується ще в ХІІ столітті як невеличке поселення пастухів.

У 40-х роках ХІІІ століття, коли на Закарпаття вторглися монголо-татари, Поляна, як і багато інших сіл, що містились на шляху їхнього просування, була спалена. Після навали село ще довго залишалося спустілим. Лише в XV—XVI століттях тут з'являються ознаки життя. У 1548 році Поляна була заселена вдруге.

У XVII—XVIII століттях багато полянських селян боролося з феодалами у загонах опришків. Під час визвольної війни угорського народу 17031711 рр. жителі Поляни вступали в загони куруців, які завдавали ударів по цісарських військах. Після поразки Габсбурґи жорстоко розправилися з повстанцями. Багатьох селян було закатовано, а тих, хто залишився живим, передано новим землевласникам.

У 1728 році австрійський імператор Карл VI віддав значну частину Закарпаття великому австрійському магнатові Шенборну-Бухгейму. Поляна теж стала його власністю і була включена до складу Мукачівсько-Чинадіївської домінії.

З 1848 року громада селища користувалась власною печаткою з зображенням косаря, який несе на плечі косу (опис і зразок такої печатки збереглися серед матеріалів закарпатського краєзнавця ХІХ ст. Т.Легоцького).

З другої половини XIX століття в селі діяли три цехи з розливу мінеральної води, відомої місцевим жителям уже понад 500 років тому. Мінеральну воду називали «Поляною квасовою» й «Лужанською» і вживали як столову воду. Про це згадують грамоти угорського короля ще в 1463 році. Згодом вона почала використовуватися для лікування деяких захворювань шлунку. Джерела містились у володінні графа Шенборна, який здавав їх в оренду лихварям.

З 1842 по 1911 рік «Поляна квасова» відзначалась 21 раз на міжнародних конкурсах як одна з найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд з «Поляною квасовою» величезний попит на європейському ринку мала і «Лужанська». Ця вода теж удостоєна багатьох дипломів та відзнак.

1868 р. на березі річки Мала Пиня було збудовано «Полянську купіль» з 40 помешканнями і 20 ванними кабінами. Ці споруди були дерев'яними і в 1907 р. знищені пожежею. В 1913 р. почалася відбудова курорту і в 30-х роках це вже був один з найвідоміших європейських курортів, який пропонував цілорічне лікування.

В околицях села працюють санаторії, які відомі за межами України: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», "Закарпатський Оздоровчий Комплекс «Сонячний» та ряд інших, що працюють на базі мінеральних джерел, а також завод з розливу мінеральної води «Поляна Квасова».

Церква св. арх. Михайла. 1843.

Про стару дерев'яну церкву ішлося ще в 1649 р. У 1692 р. за священика Луки Куцкіра полянська церква мала філії в Дицьковиці та Уклині. У 1699 р. Дицьковиця (тепер частина Поляни) згадують як село, що майже знелюдніло, а церква була пошкоджена. Типову муровану церкву базилічного стилю збудовано на місці, де була дерев'яна. Іконостас з 32 іконами встановлено в 1920 р. Два великі дзвони було відлито в 1926 р.

Біля церкви збереглося кілька чудових кам'яних хрестів з різних років XIX ст.

У селі влаштовані гірськолижні 2 траси: Ведмежа і Катерина.


Дисковиця

Дисковиця  - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Поляна рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967

Перша згадка 1549: Byſtra (nova) (Conscr. Port.), 1611: Bisztra (LEHOCZKY 3: 229), 1611: Diskovica (DEZSŐ 249), 1645: Uy Bisztra (MAKKAI 342), 1682: Zsitkovica (LEHOCZKY 3: 229), 1693: Diskowitsa (HODINKA 373), 1773: Diskovicza, Diszkovicza (LexLoc. 52), 1808: Diskovicza, Disskowica (LIPSZKY: Rep. 134), 1851: Diczkovicza (FÉNYES 1: 260), 1877: Dickovica (Hnt.), 1913: Kisvadas (Hnt.), 1925: Diškovice, 1930: Dečkovice (ComBer. 53), 1944: Diszkovica, Дисковица.

8 червня 1611 р. Ференц Магочі дав грамоту Михайлу Лизанцю, щоб заснувати на цьому місці село під назвою Бистра. Назва села була змінена на Житковиця у другій половині XVII століття коли цю місцевість отрмиала сімя Zicsko. Назва Diszkovica ~ Дисковиця, вживається з кінця 1600-х років, також має особисте походження, Дицко ~ Диско, очевидно транслітерація від імені Димитрій.

Свято-Юріївський храм: 6 травня 2004 року Преосвященним владикою Міланом було освячено наріжний камінь під будівництво нового Свято-Юріївського храму, а 17 вересня 2006 року було освячено новий храм. Адміністратором парафії є став. прот. Георгій Хваста.


Луги - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Поляна

Згадки: 1888: Luhi, 1892: Luhi, 1898: Luhi, 1904: Luhi, 1907: Luhi, 1913: Luhi, 1967: Luhei, Luhi, 2001: Luhei.

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3239 осіб.[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

МоваВідсоток
українська 97,38 %
російська 1,75 %
угорська 0,22 %
німецька 0,07 %
білоруська 0,04 %
молдовська 0,04 %
румунська 0,04 %
інші 0,46 %

Санаторії

В околицях села працюють санаторії, які відомі за межами України: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», "Закарпатський Оздоровчий Комплекс «Сонячний» та ряд інших, що працюють на базі мінеральних джерел типу «Боржомі», а також завод з розливу мінеральної води «Поляна Квасова».

Відомі уродженці

Дивіться

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.