Полігаліт

Полігаліт (рос. полигалит; англ. polyhalite; нім. Polyhalit m) мінерал, водний сульфат калію, кальцію і магнію острівної будови.

Полігаліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула K₂Ca₂Mg(SO₄)₄·2H₂O
Nickel-Strunz 10 7.CC.65[2]
Ідентифікація
Сингонія Триклінна сингонія
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь полі-d[3],
солі[3]
Типова місцевість Ischler Salzbergd[4]
 Полігаліт у Вікісховищі

Назва від полі… і грецьк. «гальс» — сіль (Fr.Stromeyer, 1818). Синоніми: ішеліт, маманіт.

Загальний опис

Хімічна формула: K2Ca2Mg[SO4]4•2H2O.

Містить (%): K2O — 15,62; CaO — 18,6; MgO — 6,69; SO3 — 53,11; H2O — 5,98.

Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид.

Утворює зернисті, волокнисті або листуваті агрегати, волокнисті щільні маси.

Густина 2,78.

Твердість 3,5.

Колір білий до сірого, червоний, жовтий.

Блиск скляний, смолистий. Напівпрозорий.

Гіркий на смак.

Зустрічається у вигляді зерен або прошарків у родовищах солей у Верхній Австрії, Лотарингії (Франція), в Західному Казахстані, США (штат Техас і Нью-Мексико), у Карпатах, а також у продуктах вулканічної діяльності (вулкан Везувій, Італія).

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Полігаліт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Полігаліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.