Політична система Уругваю

Уругвай — президентська представницька демократична республіка, заснована на багатопартійній системі, де президент Уругваю — як глава держави, так і глава уряду. Виконавча влада здійснюється президентом та Кабінетом міністрів країни. Законодавча влада здійснюється як президентом, так і двопалатними Загальними Зборами Уругваю. Судова Влада — незалежна гілка політичної влади. Зараз пост президента та більшість в обох палатах парламенту має блок партій Широкий фронт коаліція багатьох партій лівого крила. Згідно з журналом Економіст, Уругвай має найрозвиненішу демократичну систему в Південній Америці, яка має найглибші традиції серед населення [1].

Історія

Уругвай остаточно отримав незалежність в 1828 році, а в 1830 була прийнята його перша конституція. У перші роки незалежності були засновані й дві головні партії країни: Партія Колорадо (1831 рік) і Національна партія (1836 рік). Спочатку ці політичні партії групувалися навколо їх лідерів, до того ж часто зверталися до Аргентини і Бразилії при вирішенні внутрішніх суперечок. Проте поступово партія Колорадо придбала ліберальний напрямок, а Національна партія - консервативний, а зовнішнє втручання зникло. Впродовж більшої частини 20 століття Уругвай залишався одній з найдемократичніших країн Латинської Америки, диктатура в країні виникала лише двічі - в 1933-1938 і в 1976-1984 роках. Конституція біла змінена в 1967 році, спроба військового уряду змінити її в 1980 провалилася, але в 1995, 2002 та знову в 2007 роках до неї були внесені деякі поправки. Через складну економічну ситуацію на виборах 2004 року обидві головні партії вперше програли, і до влади прийшов Широкий фронт — коаліція соціалістів, колишньої «Тупамарос», комуністів і соціал-демократів серед інших партій, — який зумів провести свого кандидата у президенти та отримати більшість в обох палатах парламенту.

Органи влади

Президент Табаре Васкес та віце-президент Родольфо Нін Новоа перед будівлею парламенту («Паласіо Легіслатіво»), 2004 рік.

Виборчі закони

За сучасною конституцією, президент і віце-президент обираються на 5-річний термін. Спочатку кожна партія проводить первинні вибори серед власних кандидатів, після цього висуває одного кандидата на пост президента. Парламентські та президентські вибори проводяться одночасно, і якщо ні один кандидат не набирає 50 % голосів, проводиться другий тур виборів.

Виконавча влада

Главою виконавчої влади Уругваю є президент країни. Він у свою чергу призначає 11 членів Ради міністрів, яка підкоряється йому та відповідає за всю діяльність уряду і адміністрації.

Законодавча влада

Законодавча влада, за конституцією, належить двопалатній Генеральній асамблеї, члени якої обираються прямим голосуванням на 5-річний термін, одночасно з виборами президента і віце-президента. До складу Генеральної асамблеї входять Палата Представників з 99 членів (причому кожен з 19 департаментів Уругваю повинен бути представлений в ній не менш ніж двома членами), і Сенат, 30 членів якого обираються від всієї країни в цілому. Партії, що беруть участь у виборах, представляють список своїх кандидатів в обидві палати; кількість місць кожної партії пропорційна кількості голосів, поданих за список.

Судова влада

Судова влада, за конституцією, належить Верховному суду, що складається з голови і чотирьох членів, які повинні обиратися на 10 років на сумісній сесії обох палат Генеральної асамблеї. Решта всіх суддів і судових чиновників призначається Верховним судом і затверджується Генеральною асамблеєю.

Судова система Уругваю створена за зразком європейських систем. Тут немає присяжних, і більшість судових процедур не вимагають виклику свідків до суду. Вважається, що закони країни засновані на справедливості, проте в країні так мало судів, що здійснення правосуддя відбувається вельми повільно. Відповідно до конституцій, що діяли в Уругваї в різні роки, суди і аналогічні ним установи можуть також використовуватися для контролю над виборами, для розгляду протестів проти урядових ухвал і для контролю урядових витрат.

Політичні партії

Найбільшими партіями Уругваю традиційно залишалися Партія «Колорадо» («Кольорові» або «Червоні») і Національна партія або «Бланко» («Білі»), обидві засновані в 1830-х роках. Національна партія і зараз залишається головною консервативною партією країни, навколо якої зосереджується опозиція уряду. Проте ліберальна партія Колорадо зараз знаходиться у глибокій кризі, отримавши лише 10% голосів на президентських та парламентських виборах. Правлячою силою зараз є блок партій лівого крила - Широкий фронт, до якого входить президент країни Табаре Васкес, та більшість в парламенті.


Результати виборів 31 жовтня 2004 до Генеральної асамблеї Уругваю
Партії та блоки Голосів Палата Представників Сенат
% Місць % Місць
Широкий фронт — Прогресивний досвід — Нова більшість (Frente Amplio — Encuentro Progresista — Nueva Mayoría)
  • Рух народної участі (Movimiento de Participación Popular)
  • Уругвайська асамблея (Asamblea Uruguay)
  • Християнсько-демократична партія Уругваю (Partido Demócrata Cristiano del Uruguay)
  • Комуністична партія Уругваю (Partido Comunista del Uruguay)
  • Соціалістична партія Уругваю (Partido Socialista del Uruguay)
  • Потік Артіґістів (Vertiente Artiguista)
  • Новий простір (Nuevo Espacio)
51,7 52 17
Національна партія (Partido Nacional-Blancos) 35,1 36 11
Партія Колорадо (Partido Colorado) 10,6 10 3
Незалежна партія (Partido Independiente) 1,9 1 -
Всього   99   31
Джерело: Виборчий суд Уругваю та уругвайська газета El País Uruguay

Збройні сили

Протягом багатьох років збройні сили Уругваю зберігали лояльність по відношенню до цивільного уряду. Частково це можна віднести на рахунок впливу Хосе Батьє і Ордоньеса, який керував країною починаючи з 1903 року, коли він вперше був вибраний президентом і до його кончини в 1929 році. Проте в кінці 1960-х — початку 1970-х років армія використовувалася для придушення озброєних підпільних груп «Тупамарос», а в 1973 році військових здійснили переворот, поваливши уряд і встановивши диктатуру, що проіснувала до 1985 року.

Набір в збройні сили Уругваю здійснюється на контрактній основі. Загальна чисельність армії зменшилася за останні роки з 24,4 тис. в 1989 до 16,1 тис. чоловік в 1998. Військово-морський флот, що має в своєму розпорядженні два військові кораблі, налічує 4200 чоловік особового складу. Військово-повітряні сили складаються з 24 військових літаків, які обслуговують 3400 чоловік. Крім того, існують воєнізовані з'єднання загальною чисельністю 2650 чоловік.

Зовнішня політика

Уругвай — член ООН і ряду його дочірніх організацій, а також Організації американських держав (ОАГ), Міжамериканського банку розвитку і Латиноамериканської асоціації інтеграції (ГАВКІТ). Традиційно здійснюється тісна співпраця з сусідніми латиноамериканськими країнами, перш за все з Бразилією, Аргентиною і Парагваєм — партнерами по Південноамериканському спільному ринку (МЕРКОСУР). Уругвай є також членом Групи Ріо-де-Жанейро, що грає велику роль в розвитку політичної і економічної співпраці в регіоні. Знаходячись між двома значно крупнішими країнами — Аргентиною і Бразилією, які у минулому неодноразово вторгалися на його територію, Уругвай схильний підтримувати колективне рішення міжнародних проблем.

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.