Пол Генрейд

Народився в аристократичній родині. Рано виявив художні нахили. Став успішним дизайнером у відомому художньому видавництві, але відвідавши з друзями спектакль Макса Рейнхардта захворів театром і почав таємно (ночами) відвідувати театральну студію. У 1933 став учнем самого Рейнхардта. Обертаючись в театральних колах придбав ліві погляди, тому, в 1934, після приходу до влади в країні профашистського уряду був змушений іммігрувати з сім'єю (дружиною Лізль і двома дітьми) до Франції, потім до Англії.

Після початку війни, його, як і всіх німецьких антифашистів, як підданого ворожої держави, повинні були вислати з сім'єю до Німеччини. Але його врятував знаменитий актор Конрад Фейдт. В Англії актор продовжив грати, в тому числі, виконавши роль лукавого Карла Марсена, у фільмі знаменитого режисера Керола Ріда «Нічний потяг на Мюнхен» 1940, де його партнерами були англійські зірки Рекс Харрісон і Маргарет Локвуд. То побоюючись, що влада передумає, чи то втомившись від однотипних ролей фашистів, які йому пропонували — в 1940-му актор перебрався в США, в 1941-му здобув американське громадянство, і знімався в Голлівуді. В основному, в ролях європейців. Найвідоміша роль того періоду — Віктор Ласло в «Касабланці» 1943 року. Але після того, як він відкрито виступив проти діяльності сумнозвісної Комісії сенатора Маккарті і був внесений до «чорного списку» — його акторська кар'єра в Голлівуді була закінчена. Невідомо, як далі розвивалися б події, але руку допомоги акторові подав Альфред Хічкок, запросивши його режисером у свій детективний серіал. Учень Макса Рейнхардта зайнявся телережисурою з великим задоволенням, досяг, в цій якості, великих висот і отримав другу (перша була акторська) зірку на Алеї Слави. Помер від пневмонії.