Постійний запам'ятовувач

Прикладом ПЗП є мікросхема ROM, яка використовується для керування роботою апаратної частини комп'ютера. Ця мікросхема містить BIOS (Basic Input/Output System — базова система вводу/виводу). Комп'ютер звертається до BIOS одразу ж після подачі живлення на центральний процесор, ще до завантаження операційної системи. Мікросхема ПЗП здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при вимкненому комп'ютері. Мікропрограми, які знаходяться в ПЗП, «зашиті» у ньому — вони записуються туди на етапі виготовлення мікросхеми. Основне призначення BIOS полягає в тому, щоб перевірити склад та працездатність системи та забезпечити взаємодію з клавіатурою, монітором, жорсткими та гнучкими дисками.

Постійні запам'ятовуючі пристрої стали знаходити застосування в техніці задовго до появи ЕОМ і електронних приладів. Зокрема, одним з перших типів ПЗП був кулачковий валик, що застосовувався в шарманках, музичних скриньках, годинниках з боєм.

З розвитком електронної техніки та ЕОМ виникла необхідність у швидкодіючих ПЗП. В епоху вакуумної електроніки знаходили застосування ПЗП на основі потенціалоскопів^{[що це?]}, моноскопів^{[що це?]}, променевих ламп^{[що це?]}. У ЕОМ на базі транзисторів як ПЗП невеликої ємності широко використовувалися штепсельні матриці. При необхідності зберігання великих обсягів даних (для ЕОМ перших поколінь - кілька десятків кілобайт) застосовувалися ПЗП на базі феритових кілець (не слід плутати їх з схожими типами оперативної пам'яті). Саме від цих типів ПЗП і бере свій початок термін «прошивка» - логічний стан осередку задавався напрямком навивки дроту, що охоплює кільце.

Оскільки тонкий провід треба було протягувати через ланцюжок феритових кілець, для виконання цієї операції застосовувалися металеві голки, аналогічні швейним. Та й сама операція наповнення ПЗП інформацією нагадувала процес шиття.

• Носій даних
• PROM
• EPROM
• EEPROM
• CD-ROM
• RAM
• Мікропрограма
• Флеш-пам'ять