Потапчук Станіслав Володимирович

Народився Станіслав Потапчук 16 червня 1992 року у Володимирі-Волинському, у 1995 році сім'я переїхала до села Радовичі Іваничівського району. Навчався майбутній воїн до 9 класу в місцевій школі, середню освіту здобув у школі села Павлівка.[1] Після закінчення школи навчався у Східноєвропейському національному університе́ті.[2], та одночасно проходив військову службу за контрактом.[1] Служив сапером у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. 25 серпня 2014 року 3-й батальйон бригади потрапив у оточення біля Іловайська. Тоді під ракетним та танковим вогнем проросійських бойовиків та російських військових загинули та потрапили в полон десятки воїнів 51-ї бригади. Станіслав Потапчук загинув 25 серпня 2015 року біля Кутейникового[2] (за іншими даними — 26 серпня[1]).

Похований Станіслав Потапчук на кладовищі у селі Радовичі 3 вересня 2015 року.

4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

9 квітня 2015 року у Іваничах відбулось урочисте відкриття стели пам'яті героїв, на якій розміщені фотографії усіх жителів та уродженців району, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Михайла Грицюка, Сергія Дармофала, Ігора Кантора, Володимира Пушкарука, Володимира Якобчука та Станіслава Потапчука.[3]

2 квітня 2015 року Іваничівська районна рада на своїй сесії прийняла рішення присвоїти ім'я Станіслава Потапчука Радовичівській ЗОШ І-ІІ ступеня.[4][5]

20 червня у Східноєвропейському національному університе́ті і́мені Ле́сі Украї́нки відкрили меморіальні дошки на честь студентів вишу, які загинули в боях на сході України — Андрію Снітку, Артему Карабану та Станіславу Потапчуку.[2]

• Станіслав Потапчук
• Потапчук Станіслав Володимирович
• Указ Президента