Потарит

Потарит (рос. потарит; англ. potarite; нім. Potarit m) — мінерал, паладіїста ртуть. За назвою р. Потаро, Гаяна (J.B. Harrison, 1926).

Потарит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула PdHg
Nickel-Strunz 10 1.AD.25[2]
Ідентифікація
Сингонія Тетрагональна сингонія[3]
Просторова група space group P4/mmmd[3]
Інші характеристики
Названо на честь Potaro Riverd[2]
Типова місцевість Каєтур[4]
 Потарит у Вікісховищі

Опис

Хімічна формула: PdHg. Склад у % (з ріки Потаро, Гаяна): Pd — 35,9; Hg — 64,1.

Сингонія кубічна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Утворює сріблясто-білі зерна з нечіткою стовпчатою та волокнистою текстурою. Густина 13,48-16,11. Твердість 3,75. Блиск металічний, сильний. Крихкий. Знайдений у вигляді розсіяних зерен і самородків при промиванні алмазів.

Синонім — амальґама паладієва.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. mineralienatlas.de
  4. Spencer L. J. Potarite, a new mineral discovered by the late Sir John Harrison in British Guiana // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1928. — Vol. 21. — P. 397–406. — ISSN 0026-461X; 1471-8022

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Потарит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Потарит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.