Похід на Лемнос (1024)

Похід русичів проти Візантії 1024 року — морський набіг руського війська на візантійські володіння в Егейському морі наприкінці царювання імператора Василія II Болгаробійця. Це був передостанній конфлікт Київської Русі з Візантійською імперією.

Похід на Лемнос
Місце розташування Лемнос
Дата й час 1024
Учасник(и) Візантійська імперія і Київська Русь

Історія

Похід відомий тільки за повідомленням візантійського історика Іоанна Скіліци:

«Коли померла на Русі сестра імператора Візантії, — а ще раніше її чоловік князь Володимир, то Хрисохір, якийсь родич померлого, залучивши до себе 800 чоловік і посадивши їх на судна, прийшов до Константинополя. Свою появу вони пояснили бажанням вступити на військову службу до імператора Василія II (976—1025)[1][2]. Але коли імператор зажадав, щоб Хрисохір склав зброю і тільки безбройним з'явився на зустріч в Константинополі. Але він не захотів цього і поплив через Пропонтиду [Мармурове море].

Прибувши в Абидос і зіткнувшись зі стратигом [феми Пропонтида], він легко його здолав і спустився через протоки Егейським морем до острова Лемноса. Тут [він і його супутники] були обмануті удаваними обіцянками, даними начальником флоту Ківірреотом і Давидом з Охрид, стратигом Самоса, а також Никифором Кавасілою, дукой Солунським, і всі були перебиті…»

Спочатку візантійські полководці робили вигляд, що хочуть провести переговори, відволікши увагу русів. Потім візантійці раптово впали на них і вбили усіх людей, що прийшли з Хрисохіром[1][3]. Він був родичем київського князя Володимира Великого, який одружився з сестрою імператора Анною[1][2]. Справжнє його ім'я невідоме, і «Хрисохір» — це, швидше за все, грецький переклад його імені, що означає «золота рука». Блондал припустив, що воно походить або від давньоскандинавського Auđmundr, або від давньоанглійського Eadmund[4][5].

Цей русько-візантійський конфлікт стався приблизно в 1024 році. Час набігу оцінюється виходячи з прив'язки до наступних фактів: завершення правління візантійського імператора Василія II і після смерті великого київського князя Володимира Святославича, хоча повідомлення про смерть його дружини Анни після смерті Володимира суперечить давньоруським літописам.

Конфлікт не відображено в давньоруських джерелах. Ймовірний переклад прізвиська воєначальника русичів Хрісогіра — «Золота рука»[6].

Див. також

Примітки
  1. Wortley, 2010, с. 347.
  2. Blondal, 1978, с. 50.
  3. Blondal, 1978, с. 50–51.
  4. Blondal, 1978, с. 51.
  5. PmbZ, Chrysocheir (#21341).
  6. Литаврин Г. Г. Русско-Византийские отношения в XI—XII вв.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.