Почесний знак протиповітряної оборони

Почесний знак протиповітряної оборони (нім. Luftschutz-Ehrenzeichen) — нагорода Третього Рейху за заслуги в протиповітряній обороні Німеччини.

Почесний знак 2-го ступеня

Історія

Нагорода засвнована Адольфом Гітлером 30 січня 1938 року, щоб відзначити заслуги співробітників служб протиповітряної оборони.

Існувало 2 ступені нагороди:

  • Знак 2-го ступеня — за особливі заслуги в здійсненні ППО;
  • Знак 1-го ступеня — за видатні заслуги в здійсненні ППО.

Опис

Знак 2-го ступеня — кругла медаль срібного кольору діаметром 40 мм, обрамлена вінком з дубового листя. На аверсі — свастика, оточена надписом FÜR VERDIENSTE IM LUFTSCHUTZ (укр. ЗА ЗАСЛУГИ В ПРОТИПОВІТРяНІЙ ОБОРОНІ).

Знак 1-го ступеня — рівносторонній позолочений хрест з розширеними і заокругленими кінцями. Посередині хреста — свастика. Посередині між краями і центром хреста — коло з написом FÜR VERDIENSTE IM LUFTSCHUTZ.

Знак носили на світло-фіолетовій стрічці з біло-червоно-чорними краями на лівому боці грудей.

Разом із нагородою нагороджений отримував підписаний Гітлером сертифікат.

Умови нагородження

Право на отримання знаку мали військовослубовці вермахту і працівники державних та цивільних служб, пов'язаних із протиповітряною обороною, серед них:

  • військовослужбовці люфтваффе, задіяні в ППО
  • співроітники служби спостереження за повітряним простором
  • співробітники служб ППО заводів
  • працівники допоміжних служб ППО
  • інструктори ППО
  • тощо

Обов'язковою умовою для нагородження знаком була служба у ППО протягом щонайменше 4 років, однак самої вислуги років було недостатньо.

Право на нотримання нагороди мали також іноземці, які брали участь в ППО Німеччини.

Сучасний статус

Відповідно до закону Німеччини про порядок нагородження орденами та про порядок носіння від 26 липня 1957 року (нім. Gesetz uber Titel, Orden und Ehrenzeichen) носіння знаку/медалі дозволяється у денацифікованому вигляді — без свастики.

Відомі нагороджені

Нагороджені знаком 1-го ступеня[1]

Нагороджені знаком 2-го ступеня[2]
  • Курт Гермер (1942) — співробітник ППО Лейпцига.
  • Отто Гізеке
  • Йозеф Гойц
  • Отто Кушов
  • Герман Мюллер
  • Курт Мюллер (27 листопада 1941) — співробітник Німецького Червоного Хреста.
  • Фріц Ремерт (20 червня 1942) — керівник місцевої служби ППО.
  • Курт Шрайбер
  • Ельзбет Шуленбург-Вільке (27 листопада 1941) — керівник 8-го резервного батальйону спостереження.
  • Йоганн Штаммен
  • Карл Штіль (1944) — співробітник служб ППО.
  • Віллі Томас (1945) — лікар служби ППО.
  • Гельмут Вагнер
  • Ганна Вернер (25 лютого 1942) — інструктор ППО.

Примітки
  1. Luftschutz-Ehrenzeichen 1. Stufe - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 12 жовтня 2018.
  2. Luftschutz-Ehrenzeichen 2. Stufe - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 12 жовтня 2018.

Джерела
  • Kurt-Gerhard Klietmann: Auszeichnungen des Deutschen Reiches. 1936—1945. Motorbuch, Stuttgart 1981, ISBN 3-87943-689-4.
  • Статут нагороди, опублікований в Імперському віснику законів № 8 від 30 січня 1938 року.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.