Пошивайло Явдоха Данилівна

Пошива́йло Явдо́ха Дани́лівна (6 березня 1910(19100306) — 27 квітня 1994) — гончарна малювальниця, представниця опішнянської школи художньої мальовки.

Явдоха Данилівна Пошивайло
Гаврило і Явдоха Пошивайли. Опішня. Середина 1980-х років
Ім'я при народженні Явдоха Данилівна Бородавка
Народилася 6 березня 1910(1910-03-06)
Російська імперія, Зіньківський повіт м. Опішня
Померла 27 квітня 1994(1994-04-27) (84 роки)
 Україна, Полтавська область, Зіньківський район, смт. Опішня
Діяльність малювальниця
У шлюбі з Пошивайло Гаврило Ничипорович

Дитячі та юнацькі роки

Народилася в Опішні в багатодітній сім'ї Бородавки. Рано осиротіла:

«Я осталась сиротою. Батьків я не знаю: люди забрали і в людей я росла, і вчилась малювати. Тоді я вивчилась і пішла по кустарях — в Горілея малювала..., в Пругла Макара і в других...» (Явдоха Пошивайло)[1]

Творча робота

У 18 років вийшла заміж за потомственого гончара Гаврила Пошивайла. З цього часу і починає творити. За роки спільного життя виховали 3 синів.

В Опішні існує давня традиція: твори чоловіка-гончаря мусять побувати в руках дружини-малювальниці. Тому Явдоха Пошивайло оздоблювала твори свого чоловіка рослинними й зооморфними декоративними композиціями. Мотиви мальовки народжувалися миттєво. Квіти, виноградна лоза, риби й птахи оживали на мисках, тарелях, вазах, глечиках, макітрах, барильцях, куманцях. Гончарна мальовка Явдохи Пошивайло, виконана фляндрівкою й ріжкуванням, була «густою», соковитою.

На початку 1930-х рр. «придушували» українське ремісництво репресіями та колгоспами. Була кількість трудоднів у полі, які кожен колгоспник мав відробити. Гаврило та Явдоха Пошивайли мусили покинути рідне містечко і виїхати в Харків, аби хоч якось продовжити творчу діяльність. Згодом в Опішні запрацював завод «Художній керамік», і подружжя повернулось. Проте, існували норми, які мусив виробити кожен гончар. I лише вдома, після роботи, Гаврило та Явдоха ліпили та розфарбовували те, що хотіла їх душа.[2]

Натхненником створення Музею гончарства в Опішні була саме Явдоха Данилівна Пошивайло. Вона дала настанову[1] своєму внукові Олесю Пошивайлу створити музей.

Зусиллями господині було зібрано велику колекцію гончарських творів Гаврила Ничипоровича Пошивайла. Так, у 1970-х рр. виник перший[3] в УРСР приватний музей гончарства.

Останні роки життя

Явдоха Данилівна до останнього подиху жила гончарством. Навіть за кілька місяців до смерті, тяжко хвора, вона жила гончарством: брала папір, фломастери чи олівці й наносила на папір гончарні орнаменти.[4]

Див. також

Примітки
  1. Сайт музею родини Пошивайлів
  2. Краєвиди душі Автор: Леся Григор'єва
  3. Жива глина берегині роду гончарського
  4. Відкриття Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 4 лютого 2012.

Джерела
  1. Світлана Пругло. Великі українські гончарівники// Український керамологічний журнал. — 2004. — № 4. — С.110-113
  2. Пошивайло Ігор. Освячені глиною// Народне мистецтво. — 2000. — № 1-2. — С.2-4
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.