Пошивайло Олесь Миколайович

Оле́сь Микола́йович Пошива́йло (нар.6 листопада 1958(19581106), смт. Опішня Зіньківського району, Полтавської області) — директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, голова Правління Конгресу українських керамологів (КУК).

Пошивайло Олесь Миколайович
Олесь Пошивайло
Київ, Мистецький арсенал, 15 квітня 2015
Народився 6 листопада 1958(1958-11-06) (63 роки)
Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, УРСР
Громадянство  СРСР Україна
Місце проживання смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, Україна
Діяльність історик, керамолог, етнограф
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Науковий ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Премія імені Бориса Возницького

Біографічні відомості

Народився в сім'ї гончарів.

1981 року закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. М. О. Горького, а 1988 року — аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського АН УРСР. Проходив стажування в провідних керамологічних і музейних центрах Європи[1].

Протягом 19811986 років працював молодшим і старшим науковим співробітником Музею народної архітектури та побуту УРСР, а пізніше обійняв посаду старшого наукового співробітника Полтавського краєзнавчого музею.

Науковий доробок

1995 року захистив докторську дисертацію «Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна» без попереднього захисту кандидатської[2]


Автор численних наукових праць з проблем українського гончарства. Серед них:

  • «З досвіду роботи по підтримці й розвитку гончарства Опішні в другій половині XIX — на початку ХХ століть» (1989),
  • «Гончарство Лівобережної України XIX — початку ХХ століть і відображення в ньому основних духовних настанов української народної свідомості» (1991),
  • «Етнографія українського гончарства (Лівобережна Україна)» (1993);
  • «Ілюстрований словник народної гончарської термінології Лівобережної України (Гетьманщина)» (1993);
  • «Опішне — гончарська столиця України» (2000);
  • «Гончарська столиця України: по-українськи „Опішне“, а не „Опішня“» (2000);
  • «Українська академічна керамологія XXI ст.» (2001—2005).

О. М. Пошивайло був організатором та учасником національних симпозіумів гончарства в Опішному (1989, 1997—2011), всеукраїнських гончарських фестивалів (Опішне, 2000—2001), всеукраїнських наукових конференцій з проблем гончарства (1989, 1997—2001), а також наукових конференцій у Норвегії, Великій Британії та Росії.

Олесь Пошивайло нині головний редактор «Українського керамологічного журналу», національних наукових щорічників «Українська керамологія» та «Бібліографія українського гончарства».

Відзнаки і нагороди

  • Заслужений діяч науки і техніки України (2004)
  • Стипендіат Українського фонду культури (1988—1989);
  • срібна медаль ВДНГ СРСР за внесок у справу дослідження та популяризації надбань українського гончарства (1990);
  • дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (1985);
  • лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького (1995);
  • лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (2001)
  • медаль «За вагомий внесок у розвиток музейної справи та охорони культурної спадщини» (2004).
  • лауреат щорічної премії Президента України «Українська книжка року» за видання «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ — початку ХХ століття» (видавництво — Національний музей-заповідник українського гончарства) — у номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства» (2011).
  • травень 2013 — лауреат премії «Українська книжка року-2012»  — в номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства» — «за видання, присвячене найбільшій і найкоштовнішій у світі колекції глиняних мальованих мисок, виготовлених гончарями містечка Опішного».
  • 26 вересня 2013 — перший лауреат премії імені Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи України»[3].

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.