Правомірна поведінка

Правомірна поведінка характеризується наступними ознаками:

• є суспільно корисною (необхідною і бажаною) соціальною поведінкою— забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок; служить найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства; задоволення інтересів суб'єктів права. Необхідність правомірної поведінки міститься у зобов'язуючих та забороняючих нормах права, а бажаність для суспільства даної поведінки, залежить від волі уповноваженої особи, є її правом, а не обов'язком та знаходить своє закріплення у диспозитивних нормах;
• не суперечить нормам і принципам права, будь-яка суспільне корисна поведінка є правомірною, тобто не лише відповідає нормативним приписам законів, але і не суперечить загальнолюдським цінностям, оскільки право присутнє в нормативних договорах, правових звичаях, судових прецедентах, нарешті, у природних правах людини, правосвідомості, правовідносинах. Тому правильно говорити про правомірну поведінку як про таку, котра не суперечить нормам і принципам права, не порушує заборон, встановлених у суспільстві;
• має свідомо-вольовий характер, виражається в усвідомленій мотивації правомірних вчинків для досягнення поставлених цілей;
• зовні виражається у вигляді дії чи бездіяльності, здійснюється у формах реалізації права — дотриманні, виконанні, використанні (громадянами), правозастосуванні (посадовими особами);
• спричиняє юридичні наслідки, оскільки виявляється в юридичних фактах (правовстановлюючих, правозмінюючих, правоприпиняючих), що є передумовою правовідносин. Слід врахувати, що правова поведінка не завжди викликає правовідносини;
• охороняється державою за допомогою дозвільних, зобов'язуючих і охоронних норм, стимулюється за допомогою рекомендаційних і заохочувальних норм.

Правомірна поведінка завжди включає два аспекти:

1. інформаційний — поінформованість громадянина про свої права і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичного механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;
2. поведінковий — уявлення про законні способи здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Склад правомірної поведінки — це система ознак поведінки, яка відповідає розпорядженням права.

Правомірну поведінку можна класифікувати за різними критеріями:

Залежно від суб'єктів права

• поведінка індивідуальних суб'єктів (громадянина, посадової особи);
• поведінка колективних суб'єктів (діяльність трудових колективів, державних органів).

Залежно від об'єктивної сторони

• активна поведінка — дія (своєчасне подання декларації про доходи);
• пасивна поведінка — бездіяльність (відмова обвинувачуваного давати показання).

Залежно від ступеня суспільної значущості

• необхідна (належна) поведінка (захист батьківщини, виконання трудових обов'язків, додержання правил дорожнього руху та ін.);
• можлива (соціально допустима):
  • бажана (участь у виборах, оскарження неправомірних дій посадових осіб, вступ до шлюбу);
  • небажана (розлучення, страйк та ін.).

Залежно від психологічних ознак

• добровільна поведінка (спирається на ціннісні і прагматичні мотиви згідно з правами та законними інтересами суб'єктів);
• вимушена поведінка (визначається змістом її мотивів, суб'єктивною стороною вчинку).

Залежно від причин вияву

• поведінка, зумовлена внутрішніми причинами і потребами;
• поведінка, зумовлена зовнішніми обставинами.

Залежно від способу формування в текстах правових документів

• прямо й однозначно сформульована поведінка;
• опосередковано передбачена поведінка.

Залежно від форм реалізації норм права

• дотримання;
• виконання;
• використання;
• застосування норм права.

Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти суб'єкт реалізації

• індивідуальні юридичні акти;
• юридичні вчинки.

Залежно від юридичного факту

• правоутворююча поведінка;
• правозмінююча поведінка;
• правоприпиняюча поведінка.

Залежно від суб'єктивної сторони

• соціально активна поведінка, яка характеризується високим ступенем активності суб'єктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обов'язків, у межах правових норм;
• законослухняна поведінка — це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості суб'єктів;
• конформістська поведінка — це поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності суб'єктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших суб'єктів, основним принципом даної поведінки є «роби як всі»;
• маргінальна поведінка, яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю;
• звична поведінка, яка є різновидом діяльності суб'єктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат.

• Поведінка
• Правова поведінка
• Раціональна поведінка

1. Рабінович П. М. Основи загальної держави і права : Навч. посіб. — Вид. 5-е.- К.: Атіка, 2001. — 176 с.
2. Теорія держави і права : Навч. посіб. / За заг. ред. Лисенкова С. Л., Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.
3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) : Підруч.- X.: Еспада, 2006. — 776 с.
4. Кондрат С.С. Юридично значуща поведінка : основні концепції : основніконцепції та підходи до вивчення // Держава і право : 36. наук, праць.-2005.- Вип. 30.-С 73-77.

• Правомірна поведінка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 46. — ISBN 966-7492-05-2.