Православ'я в Естонії

Православ'я в Естонії практикується 12,8 % населення, що робить його другою за чисельністю конфесією в країні після лютеранства, яке сповідують 13,6 %[1]  населення. Православ'я, також відоме як «східне християнство» поширене насамперед серед російської етнічної меншини Естонії. Згідно з переписом населення 2000 року, 72,9 % з тих, що вказували православ'я як релігійну приналежність, є нащадками росіян.[2]

Сьогодні в Естонії існують дві гілки східного православного християнства: Естонська апостольська православна церква, автономна церква під егідою Вселенського Константинопольського патріархату, і Естонська православна церква Московського патріархату, напівавтономна церква російського православ'я. 

Історія

Собор Олександра Невського в Таллінні, його збудували наприкінці 19-го століття.

Найімовірніше, православ'я вперше з'явилось на території Естонії в 10-12-му століттях, його принесли проповідники з Новгорода і Пскова, на територіях південних регіонів наближених до Пскова. Перша згадка православних конгрегацій в Естонії датується 1030.[3] Приблизно в 600 році н. е. на східній стороні Toome Hill (Toomemägi) естонці заснували місто Тарбату (сьогодні Тарту). В 1030, київський князь Ярослав Мудрий заволодів Тарбату і побудував власну фортецю, яку назвав Юрієв, і так само нібито було названо храм на честь святого Юрія (Георгія). Храм існував до 1061, коли згідно хронік, Юрієв спалили до тла, і всі православні християни були вигнані.

У результаті північних хрестових походів на початку 13-го століття, північна Естонія була завойована Данією, а південна частина Естонії Тевтонським орденом, а згодом Орденом мечоносців, і як наслідок від тоді, і по сьогодні, Естонія знаходилась під впливом західного християнства. Хоча, російські купці з Новгорода і Пскова згодом отримали можливість започаткувати маленькі православні конгрегації в деяких естонських містах.[3] Одна з таких конгрегацій була вигнана з Дорпата (Тарту) Німеччиною в 1472, які також замучили їхнього священика, Ісидора, разом з іншими православними вірянами (день пам'яті відзначається 8 січня).[4]

Небагато відомо про історію церкви в цьому регіоні до 17-18 століття, коли багато старообрядників переїхали до Естонії з Росії з метою уникнення літургійних реформ впроваджених патріархом Російської православної церкви Никоном.[5]

У 18-19 столітті Естонія стала частиною Російської Імперії, після поразки Шведської Імперії в 1721 у Північні війні.  Протягом 1800-х років, значна кількість  естонських селян змінили свою віру, оскільки були переконані, що російський православний цар винагородить їх за такий крок землею.[6] Це призвело до запровадження Російською православною церквою діоцезії в Ризі (сьогодні Латвія) в 1850.[3] Наприкінці 19-го століття розпочалась хвиля русифікації, яка підтримувалась російською верхівкою, але не знаходила підтримки серед місцевого естонського духовенства. Собор Олександра Невського (Таллінн) і Монастир Пухтіца в Куремае були збудовані саме в цей час.[4]

Примітки

  1. Statistical database: Population Census 2000 – Religious affiliation. Statistics Estonia. 22 жовтня 2002. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 18 лютого 2011.
  2. Population By Religious Affiliation And Ethnic Nationality. Statistics Estonia. 22 жовтня 2002. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 11 липня 2011.
  3. Toom, Tarmo.
  4. Historical background of Orthodoxy in Estonia, Estonian Orthodox Church of Moscow Patriarchate website.
  5. Russian Old Believers in Estonia Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine., Estonia.eu website.
  6. «Orthodoxy», Estonica — Encyclopedia about Estonia, Estonian Institute.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.