Право голосу

Пра́во го́лосу — право громадян країни обирати, тобто шляхом голосування формувати органи публічної влади відповідно до закону, та вирішувати інші значущі питання суспільного життя. Підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах в Україні є його включення до списку виборців на виборчій дільниці, утвореній відповідно до чинного законодавства з метою проведення голосування на виборах[1].

В Україні

Згідно зі статтею 70 Конституції України[2]:

Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Трактування

Право голосу є синонімом активного виборчого права.

Право голосу ще позначають таким терміном як "право виборців"[3].

Різновиди

У корпоративному праві — право кожного акціонера голосувати з питань порядку денного на зборах акціонерів особисто або через довірену особу.

Див. також

Примітки
  1. Нестерович В.Ф. (2018). Зміст та структура суб’єктивного виборчого права в Україні. Вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Спеціальний випуск № 3. с. 165.
  2. Конституція України – Розділ III. Вибори. Референдум
  3. Нестерович, В.Ф. (2017). Виборче право України: Підручник. Київ: Видавництво Ліра-К. с. 504. ISBN 978-617-7507-01-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.