Президент Нігерії

1 жовтня 1960 Нігерія стала незалежною від Великої Британії. Виконавчу раду Нігерії очолив Прем'єр-міністр, Абубакар Тафава Балева. 16 листопада 1960, др. Ннамді Азіківе став першим генерал-губернатором Федерації трьох регіонів Півночі, Сходу і Заходу з федеральною столицею у Лагосі. Кожен з регіонів очолив прем'єр і губернатор, який виконував церемоніальну функцію. 1 жовтня 1963 року, Нігерія стала Федеративною Республікою і розірвала всі зв'язки з Великою Британією. Однак, було вирішено, що Нігерія залишиться в складі Британської співдружності націй. Посаду Генерал-губернатора перетворено на посаду Президента.

У січні 1966 року група армійських офіцерів на чолі з майором Чуквума Нзеогву повалила центральне та регіональне керівництво країни, вбила прем'єр-міністра, спробувала взяти уряд під контроль у невдалій спробі державного перевороту. Нзеогву було зупинено, взято у полон й ув'язнено генералом Джонсоном Агійі-Іронсі. Генерал Агійі-Іронсі став головнокомандувачем військ держави.

У липні 1966 року група офіцерів з півночі повстали проти уряду, вбили генерала Джонсона Агійі-Іронсі та призначили начальником штабу армії генерала Якубу Говона головою нового військового уряду.

У 1970 році генерала Якубу Говона усунено, а генерал Муртала Мохаммед призначено на посаду Голови Федерального військового уряду Нігерії, на якій він перебуває до його вбивства в 1976 році.

У 1976 році, дотримуючись субординації, встановленої Мурталом Мохаммедом, генерала Олусегуна Обасанджо призначено главою держави під час засідання Вищої військової ради (SMC).

У 1979 році у Нігерії прийнято Конституцію за зразком Конституції Сполучених Штатів з положеннями про Президента, Сенат і Палати представників.

У 1979 році після більш ніж 13 років військового правління Нігерія повернулася до демократичного режиму правління. Національна партія Нігерії перемогла на президентських виборах і Алхаджі Шеху Шагарі було обрано президентом.

31 грудня 1983 року військові повалили Другу республіку. Генерал-майор Мухаммад Бухарі як голова Вищої військової ради стає новим главою держави.

У серпні 1985 року уряд генерала Бухарі був мирно повалений тодішнім начальником штабу армії генерал-майором Ібрагімом Бабангідою. Бабангіда став президентом і головою Правлячої ради Збройних сил.

У 1993 році генерал Бабангіда покидає посаду у серпні та призначає тимчасовий уряд. Ернеста Шонекана обрано тимчасовим президентом країни. Генерал Сані Абача захоплює владу Шонекана в листопаді 1993 року, стає президентом і головою Тимчасової правлячої ради. 8 червня 1998 року генерал Абача помер у президентській віллі в столиці Нігерії, Абуджі. Генерал-майор Абдулсаламі Абубакар став новим президентом і головою Тимчасової правлячої ради.

У травні 1999 року генерал-майор Абдулсаламі Абубакар покидає посаду, а колишній військовий глава держави генерал Олусегун Обасанджо стає новообраним цивільним президентом. Генерал Обасанджо пробув два терміни на цій посаді.

У травні 2007 року Хаджі Умару Яр-Адуа склав присягу Президента Федеративної Республіки Нігерії як 13-й глава держави. Яр-Адуа помер 5 травня 2010 року в президентській віллі в Абуджі, Нігерія.

6 травня 2010 віце-президент Гудлак Джонатан склав присягу Президента Федеративної Республіки Нігерії та став 14-тим главою держави.

Президент має повноваження, покладені на нього Конституцією і законодавством, в тому числі ті, що необхідні для виконання функцій глави держави і голови національної виконавчої влади.

Президент несе відповідальність за:

• схвалення і підписання законопроектів;
• передачу законопроекту Національним Зборам для повторного розгляду його конституційності;
• передачу законопроекту Конституційному суду для прийняття рішення щодо його конституційності;
• скликання Національних зборів або парламенту на позачергове засідання для розгляду спеціальних питань;
• будь-які призначення, які вимагає від Президента Конституція або законодавство, крім тих, що покладені на нього як на голову національної виконавчої влади;
• призначення слідчих комісій;
• скликання національного референдуму за умовами Акту парламенту;
• прийом і визнання іноземних дипломатичних і консульських представників;
• призначення послів, уповноважених представників, дипломатів та консулів;
• помилування правопорушників, відстрочення виконання вироку та пом'якшення будь-яких штрафів, стягнень чи конфіскації майна;
• присвоєння нагород.

Особа має право бути обраною Президентом, якщо він або вона є громадянином Нігерії у віці 40 років або старше, є членом політичної партії і спонсорується нею. Конституція обмежує право бути на посаді президента до двох термінів по чотири роки кожен.

Конституція Нігерії визначає присягу Президента Федерації. Дотримання присяги забезпечується головним суддею Верховного суду Нігерії або виконуючим обов'язки цієї посади:

• Ннамді Азіківе (1963—1966)
• Джонсон Агії-Іронсі (січень 1966 — липень 1966) військовий
• Якубу Говона (1966—1975) військовий
• Муртала Мухаммед (1975—1976) військовий
• Олусегун Обасанджо (1976—1979) військовий
• Шеху Шагарі (1979—1983)
• Мохаммаду Бухарі (1983—1985) військовий
• Ібрагім Бабангіда (1985—1993) військовий
• Ернест Шонекан (1993)
• Сані Абача (1993—1998) військовий
• Абдусалам Абубакар (1998—1999) військовий
• Олусегун Обасанджо (1999—2007) (вдруге)
• Умару Яр-Адуа (2007—2010)
• Гудлак Джонатан (2010—2015)
• Мохаммаду Бухарі (2015-) (вдруге)

• Список генерал-губернаторів Нігерії

• Дахно І. І. Нігерія // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». — 671 с. с. 246—253.

• Президент Нігерії (англ.)