Приборкання норовливої (п'єса)

Місце дії - Падуя і заміський будинок Петруччо.

П'єса починається інтродукцією, де сплячого п'яного мідника по імені Слай (англ.  Sly, Шаблон:Букв) випадково бачить лорд, що повертається з полювання.  Він, за допомогою своїх слуг і бродячих акторів, розігрує Слая: прокинувшись в панській ліжку, той виявляє, що став дворянином.  Однак інтродукція служить лише вступом до основної п'єсі, історія Слая обривається і залишається недосказанной.

Люченцио, вихований у  Флоренції син Піза нського дворянина Віченца, приїжджає в Падую, де зустрічає двох сестер -  Катарину і  Бьянку - і закохується в останню  .  Молодша Бьянка, на відміну від Катаріни, скромна і обходительна.  Норовиста ж Катаріна в перестрілці з женихами сестри, молодящейся старим Греміо і дворянином Гортензио, демонструє свій безглуздий і лихий характер.  Батько дівчат, Баптиста, оголошує женихам Бьянкі, що поки він не видасть старшу дочку, вони не можуть претендувати на руку молодшої.  Він вирішує замкнути Бьянка і Катарину будинку і найняти для них вчителів.

Люченцио придумує наступний план: він втирається в довіру до Греміо під виглядом вчителя «Камбіо», а Трані, слуга Люченцио повинен зобразити самого Люченцио, дворянського сина, сватався до Бьянка.  Таким чином Трані прийме на себе невдоволення Греміо і Гортензио, в той час як учитель-Люченцио буде домагатися любові Бьянкі у неї ж вдома і під самим носом у Баптисти.

Тим часом Гортензио зустрічає в Падуї свого знайомого - хороброго і дотепного дворянина з  Верони по імені Петруччо.  Той розповідає, що після смерті батька вирішив побродити помандрувати і вигідно одружуватися.  Гортензио розповідає, що в Падуї є багата і красива наречена, але дуже груба і склочна.  Петруччо впевнений, що впорається з будь-непокірної жінкою.  Гортензио також вмовляє Петруччо уявити його в переодягненому вигляді Баптісте як вчителя музики для Бьянкі.

Таким чином, в будинку Баптисти збираються всі женихи - уявний «Люченцио» (насправді Трані), що представляється дворянином, навмисним одружитися на Бьянка;  Греміо, який приводить із собою вчителя латинської та грецької на ім'я Камбіо (насправді це Люченцио), загримований Гортензио, рекомендований Петруччио як учитель музики «Лічіо з Мантуї», і сам Петруччо з Верони.

Баптиста наймає вчителів, вітає «Люченцио» -Траніо і Петруччо.  Петруччо відверто заявляє Баптісте про його намір посвататися до Катаріні, якщо за дівчиною дадуть гарне придане.  Баптиста обіцяє половину спадщини після своєї смерті, а відразу після весілля - двадцять тисяч крон.  Петруччо згоден, та й лихий і знатний наречений подобається Баптісте.  Ось тільки у батька є сумніви, що Катаріна погодиться.

Однак Петруччо просить запросити до нього в вітальню наречену для знайомства, він упевнений, що порозуміється з дівчиною.

В очікуванні Катаріни, Петруччо викладає свій план - він має намір «обхитрити» упряміцу: не звертати уваги на її шпильки і брутальності, вести себе так, ніби-то насправді Катаріна привітна і мила з ним.  План спрацьовує - гостра на язик Катаріна зустрічає гідного противника: там, де інший би вже давно грюкнув дверима, Петруччо демонструє стійкість, винахідливість і велике почуття гумору.  Дівчина збита з пантелику і непомітно для себе виявляється публічно заручена з Петруччо.  Наречений призначає весілля на найближчу неділю і залишає будинок нареченої.

У неділю все готово до вінчання, Катаріна вбрана і волею-неволею чекає нареченого.  Але Петруччо затримується на кілька годин, змушуючи Катарину тремтіти від перспективи залишитися кинутої біля вівтаря.  Нарешті наречений приїжджає - але він брудний, одягнений абияк і, схоже, п'яний.  Однак Петруччо не приводить себе в порядок, він має намір вінчатися або так, або ніяк.  І Катаріна змушена поступитися.  Під час церемонії наречений поводиться зухвало, але наречена знову ж повинна терпіти, щоб церемонія не зірвалася і їй не довелося стати посміховиськом всього міста.  Після вінчання Петруччо заявляє, що він не може залишитися на весільний бенкет, йому треба їхати і дружина повинна слідувати за ним.  Баптиста марно намагається умовити зятя залишитися.  Нарешті, до прохання батька приєднується і Катаріна - але Петруччо непохитний, і відвозить дружину.

Два уявних вчителя (Люченцио і Гортензио) залишаються в Падуї, намагаючись завоювати симпатії Бьянкі.  Процвітає в цьому Люченцио, а Гортензио вирішує одружитися на давно небайдужої до нього вдові.  Тим часом Трані під виглядом Люченцио плутає всі карти старому Греміо, віднаджуючи його від будинку Баптисти.

У маєтку Петруччо очікують молодих.  З'являється слуга Петруччо Грум і повідомляє, що вони скоро будуть.  Він зі сміхом розповідає про тих випробуваннях, яким піддає господар свою молоду дружину: він не тільки відвіз Катарину з її весільного бенкету, змусив їхати в дальній і виснажливий шлях, але по дорозі під виглядом турботи про неї він дозволив їй же впасти в бруд з коня  .  Нарешті, з'являються молодята.  Катаріна остаточно змучена дорогий і голодна.  Але Петруччо не дає їй повечеряти - він чіпляється до страв, вважає їх негідними своєї дружини, лає слуг.  Потім молодята йдуть в спальню, але і поспати Катаріні теж не вдається - Петруччо знаходить, що і ліжко недостатньо хороша для його дружини, перевертає матрац і подушки, остаточно доконав Катарину.

Залишившись у владі Петруччо, дівчина поступово усвідомлює, що якщо сперечатися з її далеко не боязкому і не менше ніж вона язикатим дружину - то він не дасть їй спокійного життя, тому треба упокорити свою вдачу і стати більш поступливою.

Приходять звістки з Падуї - Баптиста видає Бьянку заміж за багатія «Люченцио» (яким раніше прикидається Трані), Катаріна і Петруччо виїжджають на весілля.

По дорозі вони зустрічають Вінченцо - батька справжнього Люченцио.  Петруччо відчуває покірність дружини, вимагаючи, щоб вона погоджувалася з ним.  То він каже, що Вінченцо - це юна діва і вимагає від Катаріни поцілувати красуню.  Катаріна не сперечається з Петруччо, і вітає «красуню».  Але чоловік уже поміняв свою думку і дорікає Катарину за те, що вона налякала поважного старця.  Катаріна вибачається перед Вінченцо і вітає його належним чином.  Однак спантеличеного Вінченцо тут же заспокоюють, а дізнавшись, хто він - повідомляють про майбутнє весілля його сина з молодшою ​​сестрою Катаріни і пропонують продовжити шлях разом.

Однак прибувши до Падуї Вінченцо виявляє, що у мнимого «Люченцио» з'явився і уявний «батько Вінченцо» (через вимоги Баптисти Трані і Люченцио знаходять якогось учителя і обманом вмовляють його зіграти роль «Вінченцо, дворянина з Пізи»).  Відбувається комічна сцена, коли справжнього Вінченцо не пускає в його ж власний будинок уявний Вінченцо, настільки увійшов в роль, що сам майже повірив в неї.  З'являється Трані, вбраний як дворянин.  Вінченцо пізнає в ньому слугу свого сина і, не знаючи, що ще й подумати, вирішує, що його сина вбили і привласнили його майно.  «Люченцио» і «Вінченцо» викликають варту, і старого майже заарештовують.  Однак тут з'являється і справжній Люченцио, і все дозволяється.  Та до того ж Люченцио повідомляє, що тільки що він обвінчався з Бьянкой.  Присутній при цьому Баптиста прощає обман і запрошує всіх до свого дому на бенкет.

На бенкеті присутня безліч гостей, в тому числі невдаха наречений Греміо, Вінченцо, господар будинку Баптиста, а також три подружні пари - Гортензио зі своєю дружиною, Люченцио з Бьянкой і Петруччо з Катаріною.  Коли жінки видаляються, між чоловіками зав'язується суперечка - чия дружина більш слухняна.  Кожен б'ється об заклад, що саме його.  Вирішено, що для перевірки треба послати слугу до дружин з проханням чоловіка з'явитися на його поклик.  Чия дружина прийде - той і виграв.

Спочатку посилає слугу Люченцио.  Однак Бьянка відмовляється приходити на перший поклик молодого чоловіка.

Потім за своєю дружиною посилає Гортензио - але і його дружина не приходить, пропонує прийти до неї.

Нарешті, Петруччо просить слугу сходити до господині і передати, що він «наказує їй прийти».  Всі сміються і чекають відмови.  Однак несподівано саме Катаріна приходить, ніж призводить всіх в подив.

А Петруччо вимагає, щоб дружина сходила за Бьянкой і дружиною Гортензио - і притягла їх сюди хоч силоміць.

Захоплений Баптиста збільшує придане Катаріни: «Інша дочка - придане іншого!»

З'являється Катаріна, ведуча Бьянка і дружину Гортензио.  Петруччо вимагає, щоб Катаріна кинула на підлогу шапочку, яка їй, нібито, не йде.  Катаріна підпорядковується.  Дружина Гортензио і Бьянка обурюються від такого дурного поведінки.  Петруччо просить дружину пояснити «цим сварливим жінкам», як дружина повинна служити чоловікові.

Катаріна виголошує промову про борг дружини і визнається, що її норовистість була лише завісою, за якою вона з гордості ховала бажання любові та справжнього сімейного щастя.  Лише змирилася жінка здатна все це випробувати в повній мірі, оскільки гордість перешкоджає щастя і є джерелом такого внутрішнього розладу, впоратися з яким можуть часом лише настільки жорстокі, на перший погляд, прийоми «приборкання», які змушений був застосовувати до неї майбутній чоловік заради її  ж перетворення.

Ця мова Катаріни підтверджує, що Петруччо не дарма довелося ризикувати, боротися за любов Катаріни не силою, а хитрістю, не втрачаючи віри в себе там, де інший би відступив.  В нагороду за цю свою віру і за ризик Петруччо знаходить вірну і люблячу дружину.

«Хоч мені ніхто удача не пророкував - я взяв заклад.  Бажаю всім на добраніч! »  - завершують п'єсу слова Петруччо.

Перший переклад українською мовою зробив Пантелеймон Куліш у 1881 p.; під назвою «Приборкана гоструха» він увійшов до першого тому творів Шекспіра. Окремим виданням переклад Куліша вийшов за редакцією та з передмовою Івана Франка в 1900 році у Львові [1]. Наступні переклади українською мовою здійснили Іван Кочерга та Юрій Лісняк.

• The Taming of the Shrew by William Shakespeare — текст англійською на сайті Проект «Гутенберг» (англ.)
• «Приборкання норовливої» переклад Юрія Лісняка.