Прижов Іван Гаврилович

Прижов Іван Гаврилович
Псевдо Благовещенский
Народився 22 вересня (4 жовтня) 1827(1827-10-04)
Москва
Помер 27 липня (8 серпня) 1885(1885-08-08) (57 років)
Петровський завод, тепер Петровськ-Забайкальський Забайкальського краю
Країна  Російська імперія
Діяльність письменник, публіцист, історик, етнограф
Alma mater Перша московська гімназіяd
Мова творів російська
 Прижов Іван Гаврилович у Вікісховищі

Прижов Іван Гаврилович (* 22 вересня (4 жовтня) 1827, Москва — † 27 липня (8 серпня) 1885, Петровський завод, тепер Петровськ-Забайкальський) — російський письменник-публіцист, історик, етнограф.

Учасник революційного руху 60-х років XIX століття. У 1869 був заарештований і 1871 засуджений на 12-річну каторгу й довічне заслання в Сибір.

У 1869 році видав працю «Малоросія (Південна Русь) в історії її літератури з XI по XVIII століття»[1] (рос. Малороссия (Южная Русь) в истории её литературы с XI по XVIII век).

Літературну й наукову діяльність почав у кінці 50-х років. Перші твори надруковано 1860. Автор публіцистичних праць «Світла сторона поетичних стосунків природи і людини. Лірична поезія» (1862, опубл. 1958), "«Кобзарь» Тараса Шевченка" (1867), «Побут Малоросії за пам'ятками її літератури з XI по XVIII ст.» (1869— 85, опубл. 1958) та інших.

Листувався з Осипом Бодянським.

Радянські липи

Через "революційність" Прижова, в офіційній радянській міфотворчості його прославляли як великого героя та "друга україни". в Українській радянській енциклопедії у статті про Прижкова за авторством О. Р. Мазуркевича навіть додали липу про те, що його працю 1869 року «Малоросія (Південна Русь) в історії її літератури з XI по XVIII століття»[1] (рос. Малороссия (Южная Русь) в истории её литературы с XI по XVIII век) було нібито перекладено українською мовою Іван Нечуй-Левицький.[2] Насправді ж це липа, й українською мовою цю працю Прижова переклав Наталь Вахнянин того ж, 1869 року, у III річнику львівського журналу «Правда»,[3] а не Іван Нечуй-Левицький.

Переклади українською

И. Прижов. Малоросия (Южна Русь) и история іі літератури. Подав перекладом: Наталь Вахнянин // «Правда». 1869. Рочник III. С. 36-44[3]

Прижков видав «Лист до громади» адресований до українського народу, де звернувся з революційною прокламацією (українською мовою: газета Колокол, 1870).[2]

Джерела та примітки
  1. Малоросія чи Південна Русь (термін для України в російській історіографії)
  2. Прижов Іван Гаврилович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. И. Прижов. Малоросия (Южна Русь) и история іі літератури. Подав перекладом: Наталь Вахнянин // Правда. 1869. Рочник III. С. 36-44

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.