Присінок піхви

При́сі́нок пі́хви[1]  або переддвер'я піхви[2] (лат. vestibulum vaginae) — жіночий статевий орган, частина вульви. За походженням — дистальний кінець сечостатевого синуса ембріона.

Присінок піхви

Межею присінка є дівоча пліва або її рештки, що відокремлюють зовнішні статеві органи від внутрішніх. Спереду присінок обмежений клітором, ззаду — задньою спайкою, з боків — малими статевими губами. Простір між плівою і задньою спайкою називається човноподібною ямкою (fossa navicularis), у неї відкриваються протоки великих присінкових залоз[1]. Під клітором розміщується зовнішній отвір сечовипускного каналу. Біля отвору сечовипускного каналу розміщена частина вивідних проток малих присінкових залоз (решта відкривається в сам канал).

По боках від піхвового отвору розташовані дві цибулини присінка або кліторальні цибулини (bulbi vestibuli)[1] — утворення, гомологічні за походженням і ідентичні за будовою непарному губчастому тілу статевого члена. Права (bulbus dexter) і ліва (bulbus sinister) цибулини з'єднані між собою тоншою спайкою (commissura bulborum), розташованою між зовнішнім отвором сечівника і клітором. Складаються з густого сплетіння судин, оточених сполучною тканиною і пучками гладком'язових клітин. Бічні частини цибулин злегка сплющені і знаходяться в основі великих статевих губ, прилягаючи своїми задніми кінцями до великих присінкових залоз. Ззовні цибулини покриті пучками цибулинно-губчастого м'яза. Вважалося, що на відміну від губчастого тіла статевого члена, тісно зв'язаного з печеристими тілами і сечівником, цибулини присінку чітко відмежовані від клітора, зовнішнього отвору сечівника і присінка піхви. Проте, недавнє патолого-анатомічне дослідження показало, що в жінок дітородного віку цибулини присінка тісно зв'язані з нижньою частиною піхви, сечівником і печеристими тілами клітора. Окрім того, відзначено, що у дітородному віці об'єм еректильної тканини багато більший, ніж після менопаузи[3].