Сечовипускний канал
Сечовипускний канал, сечівни́к, уре́тра (лат. urethra) — непарний порожнистий орган хребетних тварин, що слугує для виведення сечі з організму. Сполучає сечовий міхур зі зовнішнім середовищем.
| Сечовипускний канал | |
|---|---|
 Cечовипускним каналом сеча виводиться з сечового міхура. (А) Сечовивідний канал жінок; (b) сечовивідний канал чоловіків. | |
| Деталі | |
| Попередник | Урогенітальний синус |
| Ідентифікатори | |
| Латина | urethra vagina; feminina (female); urethra masculina (male) |
| Грецька | οὐρήθρα |
| Анатомія Грея | subject #256 |
| MeSH | D014521 |
| TA98 | A08.4.01.001F і A08.5.01.001M |
| TA2 | 3426 і 3442 |
| FMA | 19667[1] |
| Анатомічна термінологія | |
У людини
Чоловіча уретра
Уретра в чоловіків умовно поділюється на три частини: передміхурову чи простатичну (pars prostatica), перетинчасту (pars membranacea), і губчасту (pars spongiosa).
На всьому своєму протязі сечівник має неоднаковий діаметр: присутні розширення і звуження. Перше розташоване біля виходу його з міхура, друге — при переході через сечостатеву діафрагму, третє — біля зовнішнього отвору. Розширень також три: у проститичній частині, у цибулинній і в кінці його, де розташована човноподібна ямка.
Жіноча уретра
Сечовипускний канал у жінок має довжину 3–4 см, просвіт його розтягується до 1 см і більше. Зовнішній отвір сечовипускного каналу має круглу, напівмісячну або зірчасту форму, розташований він на 2–3 см нижче клітора.[2][3] Сечовипускний канал по всій своїй довжині з'єднаний з передньою стінкою піхви. Поряд з сечовипускним каналом з обох боків є зовнішні отвори парауретральних ходів (або скенієвих пазух), довжина яких становить 1–2 см. У цих утвореннях виробляється секрет, який зволожує ділянку зовнішнього отвору сечовипускного каналу.
Примітки
Література
- Людина: Навчальний посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с. (С.?)