Проба Шелестюка

Проба Шелестюка або Проба на гідрофільність тканин за П. І. Шелестюком — проба для визначення ступеня зневоднення (дегідратації) та відповідно потреби у введенні рідини. Вона найчастіше використовується при лікуванні гострого панкреатиту, кишкової непрохідності, перитоніту[1][2]. Проба дає лише орієнтовні цифри. У будь-якому випадку необхідно звертати увагу на інші дані, такі як темп діурезу, зміна центрального венозного тиску, аускультативної картини легень тощо.

Походження епоніма

Пробу запропоновано П. І. Шелестюком у 1978 році[3]. Вона є модифікацією проби Мак-Клюра-Олдрича, запропонованої Мак-Клюром та Олдричом (англ. W. C. McClure, C. A. Aldrich) у 1923 році[4].

Петро Іванович Шелестюк  — українець, народився у 1922 році у селі Китайгород Вінницької області. З 1981 по 1997 рік завідував кафедрою онкології з курсом променевої діагностики та променевої терапії Мордовського державного університету імені Н. П Огарьова, місто Саранськ, Мордовія[5].

Методика проби

  • Проводиться обробка шкіри передньої поверхні передпліччя антисептичним розчином.
  • Внутрішньошкірно вводиться 0,25 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.
  • Відмічається час повного розсмоктування «лимонної шкірки».
  • За часом розсмоктування по номограмі визначається орієнтовний ступінь дегідратації.

Номограма за Шелестюком

У випадку достатньої гідратації «лимонна шкірочка» розсмоктується за 45-60 хвилин.

Ступінь дегідратації Час розсмоктування
(хв)
Кількість рідини
для корекції
(мл/кг/добу)
Добова кількість
рідини для хворого
масою 70 кг (мл)
I 30-40 50-80 3500-5600
II 15-30 80-120 5600-8400
III 5-15 120-160 8400-11200

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.