Прохоров Василь Іванович

Василь Іванович Прохоров народився в слободі Хмелівка, на околиці Васильсурська. Закінчив 3 класи сільської школи. У 1919 році добровільно вступив у Червону армію та став курсантом піхотної школи, яку закінчив у 1920 році. Учасник Громадянської війни в Росії. На Південному фронті був командиром взводу та роти. У 1921 році брав участь в боях в Монголії. У наступні роки командував стрілецькими підрозділами. У 1932-1934 роках був помічником командира полку. В 1937 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Потім два роки був заступником начальника відділу Оперативного Управління Генерального штабу. На початку 1939 року став помічником командира 80-ї стрілецької дивізії, а в серпні — командиром дивізії. З нею в кінці 1939 — на початку 1940 року брав участь у війні з Фінляндією. Потім дивізія повернулася у свій округ.

З 27 вересня 1937 року мав звання комбриг, а 4 листопада 1939 року став полковником. 4 червня 1940 року В.І. Прохорову було присвоєно звання генерал-майора.

На фронтах Німецько-радянської війни з перших днів. 22 червня 1941 року 80-я стрілецька в складі 6-ї армії Південно-Західного фронту вступила в бій з наступаючими німецькими військами на Львівському напрямку. Брав участь у Київській оборонній операції. В серпні 80-а стрілецька дивізія потрапила в оточення під Уманню. В результаті запеклих боїв 5-6 серпня 1941 року дивізія була розгромлена, а її командир В.І. Прохоров потрапив у полон. Був відправлений до Німеччини в офіцерський табір для військовополонених «Хаммельбург». Восени 1942 року переведений у концтабір «Флоссенбюрг». У концтаборі став одним з керівників Опору. На співпрацю з противником не йшов.

10 лютого 1943 року, разом з групою керівників підпілля концтабору «Хаммельбург» (С. А. Ткаченко, П. Р. Новіков та інші) був заарештований і відправлений в Нюрнберзьку в'язницю гестапо. Там їм було пред'явлено звинувачення в організації підпілля, саботажі і більшовицькій пропаганді.

25 лютого 1943 року з товаришами був переведений в каторжний табір смерті «Хаммельбург» . Помер у концтаборі в жовтні 1943 року від побоїв і голоду.

«У Флоссенбурзі Прохоров ударив капо і убив. Охоронці побили його до півсмерті. Потім, знесиленого, його відправили у ревір, де йому зробили смертельну ін'єкцію. Звідти відправили у крематорій, генерал Михайлов Н. Ф. свідок загибелі генерала Прохорова В. І.[1]

Пам'ятник генерал-майору В. І. Прохорову в Васильсурску

• У селищі Васільсурськ генерал-майору В. І. Прохорову. встановлено пам'ятник 
• У Васильсурську його ім'ям названа вулиця.

• Орден Червоного Прапора
• Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

• Они сражались за Родину
• О 80-й стрелковой дивизии
• 80 стрелковая ордена Ленина дивизия (1 формирования)

• Советские генералы в фашистском плену (краткие биографии 83 генералов)

1. За інформацією Тонконогова Я. І., командира 141-ї сд