Психогенетика

Психогенетика (грец. рѕусһе — душа і грец. genesis — походження) — наука про спадковість і мінливість психічних і психофізіологічних властивостей, що виникла на стику психології і генетики[1][2]. У західній літературі частіше застосовується термін «генетика поведінки» (behavioral genetics)[3].

Предметом психогенетики є взаємодія спадковості та середовища у формуванні міжіндивідуальної варіативності психологічних властивостей людини (когнітивних і рухових функцій, темперамента). Останніми роками активно розвиваються такі галузі психогенетики, як генетична психофізіологія, що досліджує спадкові й середовищні детермінанти біоелектричної активності мозку, генетика індивідуального розвитку[4], а також геноміка поведінки, яка вивчає вплив генетичних ефектів на поведінку і різні види психопатологій[2].

Предмет психогенетики

Психогенетикою вивчаються в першу чергу ті психічні та психофізичні властивості людини, які можуть бути достовірно оцінені та вивчені. Зокрема, предметом дослідження часто стає спадковість і мінливість:

  • девіантних форм поведінки;
  • психічних хвороб;
  • типів темпераменту;
  • типів мозкових ритмів[2].

Методи психогенетики

Так називають методи, що дозволяють визначити вплив спадкових факторів і середовища на формування тих чи інших психічних особливостей людини. Основними методами психогенетики є: популяційний, генеалогічний метод прийомних дітей і метод близнюків.

  • Метод близнюків є одним з найбільш інформативних.

Він заснований на тому, що монозиготні (однояйцеві) близнюки мають ідентичний генотип, дизиготні (двояйцеві) — неідентичний. При цьому члени близнюкових пар будь-якого типу повинні мати подібне середовище виховання, тоді більша внутрішньопарна схожість монозиготних близнюків у порівнянні з дизиготними може свідчити про наявність спадкових впливів на мінливість досліджуваної ознаки. Істотне обмеження цього методу полягає в тому, що схожість власне психологічних ознак монозиготних близнюків може мати і негенетичне походження.

  • Генеалогічний метод — дослідження подібності між родичами в різних поколіннях.

Для цього необхідне точне знання ряду ознак прямих родичів по материнській і батьківській лініях і охоплення якомога більш широкого кола кровних родичів. Можливе також використання даних щодо достатнього числа різних сімей, що дозволяє виявити схожість родоводів. Цей метод застосовується головним чином у медичній генетиці та антропології. Однак подібність поколінь за психологічними ознаками може пояснюватися не тільки генетичною їх передачею, але й соціальною спадковістю.

  • Популяційний метод дозволяє вивчати поширення окремих генів або хромосомних аномалій у людських популяціях.

Для аналізу генетичної структури популяції необхідно обстежити велику групу осіб, яка повинна бути репрезентативною, тобто такою, що дозволяє судити про популяцію в цілому. Цей метод також більш інформативний при вивченні різних форм спадкової патології.

  • Аналіз наслідуваності нормальних психологічних ознак — даний метод, використаний ізольовано від інших методів психогенетики, надійних відомостей не дає, бо відмінності між популяціями у розподілі тієї чи іншої психологічної особливості можуть викликатися соціальними причинами, звичаями тощо.
  • Метод прийомних дітей — зіставлення подібності з якою-небудь психологічного ознакою між дитиною та її біологічними батьками, з одного боку, дитиною і її прийомними батьками — з іншого.

Методи припускають обов'язкову статистичну обробку, специфічну для кожного методу. Найбільш інформативні способи математичного аналізу, які вимагають одночасного використання принаймні двох перших методів.

Див. також

Примітки
  1. Трубників В. І. Психогенетика. Юніта 1. — М.: Сучасний Гуманітарний Університет, 2000. — 71 с.
  2. Психогенетика: Навчальний посібник. Александров А. А. — СПб Пітер, 2007. — 192 с.: іл. — (Серія «Навчальний посібник») ISBN 5-94723-662-1
  3. Равич-Щербо В. В., Марютина Т. М., Григоренко Е. Л. Під ред. В. В. Равич-Щербо Психогентика. Підручник. — М: Аспект Прес, 2000. — 447 с. — ISBN 5-7567-0232-6 http://www.pedlib.ru/Books/1/0187/1_0187-1.shtml
  4. Психогенетика[недоступне посилання з квітня 2019] // Кондаков В. Психологічний словник, 2000 р.

Джерела
  • Генплан. Як ДНК робить нас тими, ким ми є (Blueprint. How DNA Makes Us Who We Are). Роберт Пломін.- 2019.- 320 с. ISBN 978-966-948-194-8
  • Психогенетика І.М.Маруненко та інш..- 302 с.
  • (рос.)Психогенетика. Підручник для вузів. Малих С. Б., Єгорова М. С., Мєшкова Т. А. — Спб.: Пітер, 2008, т. 1. 406 с., т. 2. 336 с.
  • (рос.)Психогенетика: Навчальний посібник. Александров А. А. — СПб Пітер, 2007. — 192 с.: іл. — (Серія «Навчальний посібник») ISBN 5-94723-662-1
  • Методи психогенетики: навч. посібник для вузів. Панкратова А. А. — М.: Солітон, 2006.
  • Особливості навчальної діяльності близнюків: навч. посібник для вузів. Зирянова Н. М. — М.: Солітон, 2006.
  • (рос.)Близнюки: навч. посібник для вузів. Зирянова Н. М. — М.: Солітон, 2006.
  • Психогенетика: теорія, методологія, експеримент. Малих С. Б. — М.:Епідавр, 2004. — 414 с.
  • (рос.)Генотип. Середовище. Розвиток: монографія. Єгорова М. С., Зирянова Н. М., Паршикова О. В., П'янкова С. Д., Чорткова Ю. Д. — М.:ОГИ, 2004.
  • Психологічні нариси про близнюків. Семенов В. В., Кочубей Б. В., Єгорова М. С., Зирянова Н. М., П'янкова С. Д. — М.: Питання психології, 2003.
  • Психогенетика. Підручник. І. В. Равич-Щербо, Т. М. Марютина, Е. Л. Григоренко. Під ред. В. В. Равич-Щербо — М.; Аспект Прес, 2000. — 447 с.
  • Широчин Валерій Павлович. Слово про інтелект. Концептуальні основи системної психології. — К. : Століття, 1999. — 304 с. — 500 прим. — ISBN 966-7140-11-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.