Публій Семпроній Соф
Публій Семпроній Соф (лат. Publius Sempronius Sophus; ? — після 296 до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч, правник часів Римської республіки, консул 304 року до н. е.
| Публій Семпроній Соф | |
|---|---|
| лат. P.Sempronius P.f.C.n. Sophus | |
| Народився |
4 століття до н. е. або 334 до н. е.[1] невідомо |
| Помер |
після 296 до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик, державний та військовий діяч |
| Посада | консул |
| Термін | 304 рік до н. е. |
| Попередник | Луцій Постумій Мегелл |
| Наступник | Сервій Корнелій Лентул |
| Рід | Семпронії |
| Батько | Публій Семпроній |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Публій Семпроній Соф |
Життєпис
Походив з плебейського [[Семпронії (рід)|роду Семпроніїв]. Син Публія Семпронія.
У 310 році до н. е. обрано народним трибуном. На цій посаді намагався змусити Аппія Клавдія Цека скласти повноваження цензора після 18 місяців каденції (того вимагав закон) проте марно.
У 304 році до н. е. обрано консулом разом з Публієм Сульпіцієм Саверріоном. Того року тривала війна проти еквів, в якій Соф протягом 50 днів здобув перемогу. За це отримав від сенату право на тріумф.
У 300 році до н. е. відповідно за закону Огульнія увійшов до колегії понтифіків. Того ж року (або на рік пізніше) обрано цензором разом з Публієм Сульпіцієм Саверріоном. На цій посаді провів люстр громадян.
У 296 році до н. е. став претором. На цій посаді організував оборону Риму від коаліції умбрів, галлів, самнітів та етрусків. Того ж року визначив тріумвірів для заснування римських колоній Мінтурна та Сінуеса. Подальша доля невідома.
Сім'я
- Публій Семпроній Соф, консул 268 року до н. е.
Правництво
Був свого часу відомим адвокатом, знавцем давньоримського права. З успіхом виступав під час судових засідань. Згадується переважно Секстом Помпонієм. За свої знання, особливо у праві, отримав когномен Соф (від грец. — мудрий).
Джерела
- Friedrich Münzer: Sempronius 85). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II A,2, Stuttgart 1923, Sp. 1437—1438. (нім.)