Пунічна мова

Пунічна мова, або карфагенська мова (від лат. Poeni — імені, яким римляни називали карфагенян) — вимерла семітська мова, якою говорили в давнину на узбережжі Середземного моря, зокрема в Північній Африці та на декількох островах у Середземному морі.

Пунічна мова
Поширена в  Карфаген і Стародавній Рим
Писемність Фінікійське письмо
Класифікація

Афразійська макросім'я

Семітська сім'я
Західносемітська гілка
ханаанейська група
Фінікійська мова
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 xpu

Опис

Пунічна мова — відокремлений діалект в рамках фінікійської мови, якою говорили на фінікійському узбережжі та у Північній Африці, в тому числі в Карфагені, і в усьому Середземномор'ї. Відома з написів і особистих імен. П'єса Плавта лат. «Poenulus» містить кілька речень пунічною мовою, до яких тепер виявляється особливий інтерес і проводяться лінгвістичні дослідження, оскільки, на відміну від збережених пунічних написів, вона містить латинські голосні [1].

Аврелій Августин, як правило, вважається останнім великим давнім письменником, який мав деякі знання про пунічну мову. За його словами, нею все ще говорили в тому регіоні Північної Африки (Карфаген, на території сучасного Тунісу) через майже 5 століть після падіння Карфагена внаслідок поразки від Рима. Як зазначав Августин, у той час все ще були люди, які називали себе ханаанеями (тобто власне карфагеняни) [2].

Примітки

  1. Sznycer, Maurice (+1967). Les passages puniques en transcription latine dans le Poenulus de Plaute. Paris: Librairie C. Klincksieck.
  2. Jongeling. Karel; & Kerr, Robert M. (2005). Late Punic Epigraphy. Mohr Siebeck. с. 4. ISBN 3161487281.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.