Пустельна діагональ

Пустельна діагональ (фр. diagonale du vide) — широка смуга землі на території Франції, де густота населення суттєво нижча, ніж в решті країни. Діагональ простягається від департаменту Мез на північному сході до департаменту Ланди на південному заході.

Французькі департаменти по щільності населення: на карті виразно проступає синя «пустельна діагональ»
Пустельна діагональ, продовжена на територію Іспанії і Португалії, стає континентальною діагоналлю (штрихування)
Карта показує щільність населення по департаментам. Суцільна лінія — лінія Гавр-Марсель, на схід від якої проживає 60 % французького населення

Предмет терміна

Території, що належать до «пустельної діагоналі», вирізняються густотою населення менше ніж 45 осіб/км2 (при середньофранцузькому показнику 104,2 особи/км2). У більшості департаментів «діагоналі» густота складає 20-25 осіб/км2, а в департаменті Лозер, найбільш малонаселеному адміністративному окрузі Франції, лише 14 осіб/км2[1]. Діагональ візуально більш помітна на карті дрібніших французьких адміністративних одиниць — департаментів, ніж більших — регіонів.[2]

Поява «пустельної діагоналі» обумовлена масовою урбанізацією, яка тривала упродовж XIX — початку XX століття. Вона супроводжувалася переїздом населення зі сільськогосподарських районів у міста. Роком, в якому сільське населення Франції досягало найбільшої величини, став 1846 — з того часу воно стабільно скорочується[3]. Масовий переїзд населення до міст тривав аж до середини XX століття. Так, якщо згідно з переписом населення 1906 року 43,8 % респондентів відповіли, що живуть завдяки сільському господарству, то в 1951 році таких залишалося лише 31 %, а у 2012 — взагалі 1,4 %.[4]

Особливо помітно даний процес проходив в гористих регіонах півдня Франції, де переважає важкий для обробітку кам'янистий ґрунт. Так, якщо населення департаменту Ардеш в 1861 році становило 388 500 осіб, то до 1962 року воно скоротилося більш ніж на третину, до 245 600 осіб — як унаслідок міграції, так і через нижчу ніж в інших департаментах, народжуваність.[5]

«Пустельна діагональ» є частиною діагоналі більшої протяжності, але з тими ж характеристиками — так званої «континентальної діагоналі», яка є її продовженням на території Іспанії та Португалії.[6][7]

Виникнення, використання і розвиток терміну

Французькі дослідники Етьєн Грезійон, Фредерік Александр і Бертранд Сажалолі у своїй праці «La France des marges» зазначають, що дане явище було вперше відзначено географом Шарлем Дюпеном в його трактаті про виробничі й торгові сили Франції, опублікованому у 1837 році. У 1947 географ Жан-Франсуа Грав'є описував його як «французьку пустелю».[8] Згодом термін був дещо пом'якшений і перетворився в «пустельну діагональ». У 1981 році географом Роже Бетейем був також введений термін «пустельна Франція».

Сьогодні багато науковців уникають терміну «пустельна діагональ», вважаючи його одночасно пейоративом і перебільшенням, а замість нього використовують описові конструкції на кшталт «діагональ з малою густотою населення».[9][10][11]

Деякі дослідники останнього часу, зокрема Ерве Ле Бра й Еммануель Тодд, і зовсім вважають, що термін пустельна діагональ вже не слід застосовувати до реалій 2000-х років, оскільки в деяких департаментах умовної смуги (таких, як Ендр і Жер) відзначається бурхливий ріст населення. Згідно з даними, зібраними вищезгаданими дослідниками, негативна демографічна динаміка відзначається лише на ділянці від Центрального масиву до Лотарингії.[12][13] Разом з тим, дана тенденція виглядає досить крихкою, оскільки викликана вона не природним приростом населення, а переїздом пенсіонерів для постійного проживання у сільську місцевість.

Примітки
  1. Comparateur de territoires : France. Institut national de la statistique et des études économiques (фр.). Процитовано 12 серпня 2017.
  2. Le Massif Central: au coeur de la « diagonale du vide ». avenirural (фр.). 10 липня 2012. Процитовано 12 серпня 2017.
  3. Déprise. Géoconfluences (фр.). mai 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  4. La France et ses territoires / Coordination : Luc Brière, Suvani Vugdalic. — Institut national de la statistique et des études économiques, 2015. — P. 95.
  5. Armand Frémont. La terre // Les Lieux de mémoire / Dir. Pierre Nora. — Quarto Gallimard, 1997. — Т. tome III. — P. 3050—3051.
  6. Céline Rozenblat. Tissu d'un semis de villes Européennes // Mappemonde. — 1995. — № 4.
  7. Yoann Doignon, Sébastien Oliveau, Isabelle Blöss-Widmer. L’Europe méridionale depuis 20 ans : dépeuplement, dépopulation et renouveau démographique // Espace populations sociétés. Space populations societies. — ISSN 0755-7809. — DOI:10.4000/eps.6171.
  8. Étienne Grésillon, Frédéric Alexandre, Bertrand Sajaloli. La France des marges. — Paris : Armand Colin, 2016. — P. 19.
  9. Jean-Benoît Bouron, Pierre-Marie Georges. Les territoires ruraux en France. — Paris : Ellipses, 2015. — P. 92—94.
  10. Étienne Grésillon, Frédéric Alexandre, Bertrand Sajaloli. La France des marges. — Paris : Armand Colin, 2016. — P. 19.
  11. Jean-Claude Bontron, Nicole Mathieu. La France des faibles densités, II : Documentation bibliographique, Analyses d'études. — Paris : SEGESA-ACEAR, 1976. — 60 p.
  12. Hervé Le Bras, Emmanuel Todd. Le Mystère français. — Seuil, 2013. — 336 p. — ISBN 9782021102161.
  13. Sébastien Oliveau, Yoann Doignon. La diagonale se vide ? Analyse spatiale exploratoire des décroissances démographiques en France métropolitaine depuis 50 ans // Cybergeo: European Journal of Geography. — ISSN 1278-3366. — DOI:10.4000/cybergeo.27439.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.