Пушкіна Надія Осипівна

Надія Осипівна Пушкіна (уроджена Ганнібал; 21 червня [2 липня] 1775, Суйда, Санкт-Петербурзька губернія — 17 [29] березня 1836, Санкт-Петербург) — дочка Осипа Абрамовича Ганнібала і Марії Олексіївни Ганнібал, мати О. С. Пушкіна.

Надія Осипівна Пушкіна
рос. Пушкина Надежда Осиповна
Народилася 21 червня [2 липня] 1775
Суйда, Російська імперія
Померла 17 [29] березня 1836
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Святогорський монастирd
Країна  Російська імперія
Місце проживання Санкт-Петербург
Кобрино
Рід Salvatore Brancacciod
Батько Osip Gannibald[1]
Мати Maria Gannibald[1]
У шлюбі з Пушкін Сергій Львович[1]
Діти Ольга Сергіївна Павлищеваd, Пушкін Олександр Сергійович[1], Лев Сергійович Пушкін[2], Nikolai Sergeyevich Pushkind, Sofia Pushkinad, Pavel Pushkind, Mikhail Pushkind і Platon Pushkind

Біографія

До заміжжя жила в Петербурзі і в маєтку Кобріно, отриманому її матір'ю по суду від чоловіка. Її батько, Осип Абрамович Ганнібал, капітан морської артилерії, людина палка і легковажна, одружився при живій дружині з іншою жінкою. Хоча другий шлюб був розірваний, подружжя не стало жити разом і мати Марія Олексіївна Ганнібал присвятила себе вихованню дочки Надії.

Надія Осипівна отримала освіту, прекрасно володіла французькою. Була веселою, життєрадісною, мала велике коло знайомих, вільно почувалася в світському суспільстві. Навколишні захоплювалися її красою, називали прекрасною креолкою, підкреслюючи незвичайне походження дівчини.

28 вересня 1796 року вона обвінчалася з Сергієм Львовичем Пушкіним в церкві села Воскресенського, що по сусідству з Кобріним. Разом подружжя прожило 40 років у взаємній любові і душевній прихильності. У них було вісім дітей, з них вижили четверо: Ольга, старша з них, Олександр, а також Микола і Лев. Решта дітей — Павло, Михайло, Платон і Софія — померли в дитинстві.[3]

З дітьми Надія Осипівна була сувора з ранніх років. Улюбленцем старших Пушкіних був син Лев. А ось відносини між Олександром Пушкіним і його матір'ю завжди були прохолодними. Проте, і мати, і батько пишалися талантом старшого сина.

Н. О. Пушкіна останні місяці життя квартирувала в Санкт-Петербурзі в будинку Какушкіної на розі Шестилавочної вулиці і 2-го Графського провулка (нині вулиці Маяковського і Саперного провулка). Там же вона і померла 29 березня 1836 року. Під час останньої хвороби матері Пушкін зблизився з нею, а після її смерті важко переживав втрату.[4] Він єдиний з усієї родини супроводжував тіло матері для поховання в Святогорський монастир. Тоді ж він купив ділянку землі поруч з її могилою для себе.

Примітки
  1. Kindred Britain
  2. Пушкин, Лев Сергеевич // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1910. — Т. 15. — С. 317–318.
  3. Надежда Пушкина (Ганнибал) calend.ru Процитовано 3 листопада 2019
  4. Последний год жизни Пушкина, 1988, с. 107—108.

Література
  • Последний год жизни Пушкина / Составление, вступительные очерки и примечания В. В. Куніна. — М. : Правда. — 704 с. — 400000 прим.
  • Тынянов Ю. Пушкин. — М., 1936.
  • Февчук Л. П. Портреты и судьбы. — Лениздат, 1984.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.