Пшенична Любов Антонівна
Любов Антонівна Пшенична (нар. 29 червня 1955 року, с. Закриниччя, Баранівського району Житомирської області) — українська поетеса, педагог. Дружина письменника Миколи Пшеничного.
| Любов Пшенична | |
|---|---|
| Народилася |
29 червня 1955 (66 років) Баранівський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | поетеса |
| Alma mater | Рівненський державний гуманітарний університет |
Життєпис
Закінчила дошкільне відділення Рівненського педагогічного інституту. Працювала учителем та вихователем. Відмінник народної освіти УРСР. Викладала у Дубенському педагогічному коледжі, працювала в Дубенському міськвідділі соцзахисту на Рівненщині.
Голова Дубенської регіональної організації Національної спілки письменників України.
Твори Любові Пшеничної введені у шкільні підручники для учнів молодших класів, друкувалися в перекладах російською, білоруською, тувинською мовами.
Лауреат обласної літературної премії імені Валер'яна Поліщука.
Книги
- «Чорногузики» (1988),
- «День народження сопілки» (1989),
- «Весела абетка» (1992),
- «Боря з Мухоморії та його друзі» (1991),
- «Дитейка» (1992),
- «Картопляна історія» (1992),
- «Сонна лічилка» (1992),
- «Босоніж по материнці» (1995),
- «Вогник на калині» (2001), "
- «Любавин дзвін» (2003),
- «Дика лілея» (2005),
- «Калиновий дід» (2005),
- «Бегемотове болото» (2007),
- «Коли зацвітуть лілеї» (2008),
- «Микола Жулинський. Літературний портрет» (2000) та ін.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.